33 Аделіна

Опинившись в своїй кімнаті, я нарешті видихнула з полегшенням і трохи заспокоїлась.

Я поглянула на себе в дзеркало і зітхнула. Я так хвилювалась, хотіла, щоб Арсен Білецький хоча б раз побачив мене в гарному одязі і з зачіскою та макіяжем...

Наступної миті пролунав дзвінок мого телефона. Поглянувши на екран, я побачила, що мені телефонувала Таня. Схоже, що подрузі дуже не терпілося дізнатись про те, як у мене все пройшло.

- Ну, що там, Аделіно? Розповідай, бо я ж не засну, якщо не дізнаюсь, чи побачив тебе Білецький, - промовила Таня, щойно я відповіла.

- Побачив, але...

- Що ще за "але"? Не лякай мене! Тебе хоч не звільнили?!

- Не звільнили. Не хвилюйся про це. Просто я помітила у Білецького на шиї свіжі подряпини... Таке враження, що у нього була дуже гаряча нічка з якоюсь коханкою, - невесело відповіла я.

- І чому ти відразу про коханку подумала?

- А хто ще міг подряпати йому шию? Тільки не кажи, що кішка, бо навіть я в це не повірю.

- Не драматизуй, Аделіно. Чому ти відразу розкисла? Арсен Білецький вродливий, впливовий і багатий холостяк. Немає нічого дивного в тому, що у нього є коханка. Але це не привід впадати у відчай і одразу здаватися, подруго. У тебе є значні переваги, Аделіно. Ти живеш з цим красунчиком під одним дахом і щодня бачишся. Ще й їсти йому готуєш, а це теж досить важливо. Недарма кажуть, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок.

- Я - реалістка,Таню. Краще не мріяти про недосяжне, тоді не буде так боляче. Я чудово розумію, що не зможу конкурувати з тими красунями, що крутяться довкола нього. Шанс на те, що Білецький зверне увагу на звичайну служницю настільки мізерний, що стрімко прямує до нуля, - сказала я, витираючи макіяж з обличчя.

- Аделіно, чесно кажучи, я з тебе в шоці... Не розумію, як ти могла цього не помітити. Твій бос - красунчик вже звернув на тебе увагу. І не просто звернув. Вчора я помітила, що ти йому подобаєшся.

- Не фантазуй, подруго. Я взагалі не розумію з чого ти це взяла.

- Як з чого? Аделіно, ти серйозно? Думаєш, що кожен бос буде виплачувати дуже щедрі бонуси чи вступатись за служницю, яка пропрацювала у нього лише тиждень?! Зазвичай добре, якщо за цей час хоча б твоє ім'я запам'ятають, а тут таке...

- Просто Арсен Білецький - добра людина, не дивлячись на всі його таємниці і дивні заборони. От і все.

- Не сміши мене, Аделіно. Я вже не один рік працюю хатньою робітницею у багатіїв і чудово знаю, як вони поводяться і ставляться до своїх працівників. В кращому випадку тебе сприймають за людину і знають ім'я. Добре навіть тоді, коли до тебе не чіпляються і не зганяють злість через поганий настрій або якісь проблеми. Але такого ставлення, як до тебе, ніколи не було ні до мене, ні до моїх знайомих. Особливо, враховуючи те, що жодна хатня робітниця не затрималась у Білецького довше місяця і ніхто не поспішає йти працювати до нього, не дивлячись на дуже високу зарплатню.

- Навіть не знаю... - розгублено промовила я.

- Зате я знаю. Аделіно, ти точно сподобалася своєму босу. Я в цьому впевнена.

Поговоривши ще трохи з подругою, я побажала їй спокійної ночі і попрощалась.

Її слова про те, що я сподобалась Арсену Білецькому, змусили моє серце битися частіше.