26 Аделіна

Ми з подругою попрощались з Арсеном Білецьким і пішли в кафе. Таня запропонувала випити чаю і я не стала відмовлятися.

- Оце тобі пощастило з босом, Аделіно. Він такий красунчик. Ще й дуже щедрий... - промовила Таня, беручи мене під руку.

- Знаєш, Таню, мені трохи соромно і незручно через те, що Білецький все це побачив і навіть вступився за мене, - зітхнувши, зізналась я.

- Це не тобі має бути соромно, подруго, а тим двом безсовісним і нахабним падлюкам. Раз твій бос втрутився, значить він підтримує тебе. Не хвилюйся про це. Зараз з'їмо кілька смачних десертів, вип'ємо чаю і продовжимо наш шопінг.

Зайшовши в кафе, ми зайняли один із столиків і зробили замовлення.

Поступово я почала заспокоюватися. Не хотілось псувати такий гарний день через ту дурепу, Віку і свого підлого колишнього.

Таня робила все, щоб відволікти мене від сумних думок і розвеселити. Я  була дуже вдячна подрузі за це і цінувала її турботу.

Після двох неймовірно смачних десертів у мене відразу покращився настрій і я навіть почала сміятися з розповіді Тані про її першу роботу, коли вона постійно робила помилки і дуже хвилювалась.

Після походу в кафе ми продовжили наше полювання за знижками.

Додому до Тані ми повернулися стомлені, але дуже задоволені. Особисто я вперше в житті могла дозволити собі придбати те, що мені хотілось.

Мачуха не поспішала купувати мені нові речі, тому коли я була маленькою, то змушена була доношувати одяг за своєю зведеною сестрою.

Я була нижчою на зріст і худшою за неї, хоч ми і однолітки. Саме тому мені і доводилось постійно ходити в обносках Віки.

Я ненавиділа це, як і її постійні насмішки і знущання. З п'ятнадцяти років я почала підробляти, щоб мати можливість купувати  собі, хоч і дешеві, але нові речі.

Навіть, коли я стала старшою, то змушена була постійно економити і купувати собі дешевий одяг або шукати щось на секонд - хенді.

Але сьогодні все було інакше. Я нарешті могла обирати саме ті речі, що мені подобались і це було дуже класно.

- Сьогодні у нас з тобою був дуже насичений день, Аделіно, - посміхнувшись, промовила Таня, дістаючи із пакетів наші покупки.

- Це точно, - погодилась я.

Перемірявши всі наші обновки, ми з подругою пішли на кухню готувати собі вечерю.

- Аделіно, сподіваюсь, що Білецький побачить тебе в тій новій сукні, що ти сьогодні придбала. Вона дуже гарно на тобі сидить, - промовила Таня, готуючи омлет.

- Сумніваюсь... На роботі я ношу робочу форму, - відповіла я.

- А ти подумай і влаштуй все так, щоб він побачив тебе в цьому вбранні. Ти ж на вихідних не зобов'язана носити форму, - підморгнувши мені, сказала подруга.