25 Арсен

Знаючи історію Аделіни, я одразу зрозумів, що відбувається. Спостерігаючи за тим, як її зведена сестра накинулася на неї із звинуваченнями, а її колишній стояв і на все це спокійно дивився, я відчув, що починаю закипати, як чайник на кухні.

Я з'явився якраз вчасно, щоб перехопити руку тієї падлюки і не дозволити вдарити Аделіну.

Я відчув огиду, доторкнувшись до сестри Аделіни, тому відразу відпустив її. У мене і так з'явилося неприємне відчуття, наче я забруднився в багнюку.

Почувши про те, що я власник цього торгового центра і начальник Аделіни, ця бридка парочка швидко зникла. Той ідіот навіть встиг кинути якесь тупе вибачення, яке ще більше мене розлютило.

- Дякую, що вступились за мене, Арсене Володимировичу, - хлипаючи, промовила Аделіна.

Бідолашна дівчина так злякалась і розхвилювалась, що ніяк не могла заспокоїтись і продовжувала плакати.

- Дрібниці... Не думай про це, Аделіно. Дихайн глибше, заспокойся. Ці виродки вже пішли. Все буде добре ... - сказав я, намагаючись її заспокоїти.

- Я зараз відведу Аделіну в кафе, напою чаєм і їй відразу стане легше, - промовила її подруга, поглянувши на мене.

Не знаю чому, але її обличчя здалося мені знайомим.

- Як вас звати? - запитав я у дівчини, продовживши уважно її роздивлятись.

- Мене звати Таня. Ми з Аделіною колись навчались в одному класі. Я потурбуюсь про неї, тому не хвилюйтесь, - сказала подруга моєї хатньої робітниці.

- Зі мною вже все добре. Я просто не очікувала нічого подібного і не була до цього готова, - витираючи очі паперовою серветкою, промовила Аделіна.

- Воно й не дивно... Відверто кажучи я сам був в шоці, коли побачив це. Мені дуже шкода, Аделіно, що все так сталося. Я розумію, що те, що я тобі зараз пораджу буде важко зробити... Просто відпусти цю ситуацію, забудь про них і живи далі. Будуй своє майбутнє, де не буде місця таким підлим і ницим людям, як та парочка, - сказав я, помітивши, що дівчина вже майже заспокоїлась і взяла себе в руки.

- Дуже дякую вам за все, Арсене Володимировичу. Вибачте, будь ласка, що ми з Вікою влаштували тут сварку і відірвали вас від справ. Мені досі соромно, що вам довелося все це побачити...

- Все добре, Аделіно, не переймайся через це. Я вже зробив все, що мав і планую повернутися додому. Підвезти тебе? Чи у вас з подругою є ще якісь плани на сьогодні?

Почувши мою пропозицію підвезти її додому, Аделіна сильно здивувалась та розгубилась. Її подруга теж виглядала здивованою і витріщалась на мене, як на сьоме диво світу.

- Я неймовірно вдячна вам за пропозицію, але ці вихідні ми з подругою планували провести разом, трохи відпочити, розвіятись, тому я поїду до неї, - відповіла я.

- Добре. Тоді гарного вам відпочинку, дівчата. І до зустрічі вдома, Аделіно, - сказав я, стримуючись, щоб не зітхнути, бо мені хотілося забрати Аделіну до себе додому.

- Дякую. Вам також гарного відпочинку, Арсене Володимировичу, - промовила хатня робітниця, мило мені посміхнувшись.

Попрощавшись, дівчата пішли у напрямку кафе, а я поїхав додому.

Згадавши, як та жаба замахнулась, бажаючи вдарити Аделіну по обличчю, я вилаявся.