24 Аделіна

Таня запропонувала поїхати на шопінг в новий торговий центр, бо вважала, що там має бути багато хороших знижок на честь відкриття.

Я нічого не мала проти, тому що хороші знижки - це завжди приємно. Крім того, мені було цікаво подивитись на цей торговий центр, бо я там ще жодного разу не була, в його дуже активно рекламували.

Ми з подругою так захопились полюванням на знижки, що не помічали нікого довкола.

Саме тому я і не побачила відразу свою підлу зведену сестру.

- Ви тільки подивіться на цю безсовісну паскуду! Мама вдома з розуму сходить, бо не знає, де шукати і хвилюється, я місця собі не знаходжу, а мені взагалі хвилюватись не можна через вагітність... А вона по магазинах вештається і регоче, як дурна коняка!

Коли я неочікувано почула поруч неприємний голос Віки, у мене все всередині стислося до болю.

Озирнувшись, я помітила цю гадину. Вона стояла, тримаючи Романа за руку і розлючено спопеляла мене поглядом.

Побачивши свого колишнього хлопця, я швидко відвела від нього погляд. Хоча, я вже змирилася з тим, що він мене зрадив, бачити його мені було досі дуже важко і боляче.

- Віко, тільки не треба брехати про те, що ти  і твоя мамця хвилювались за мене. Єдине, що могло вас непокоїти - це те, що зникла безкоштовна служниця і вам тепер самим доведеться відривати свої дупи від дивана і щось робити, - відповіла я, докладаючи зусиль, щоб мій голос не тремтів.

- Та як ти можеш таке казати?! Яка ж ти невдячна паскуда... Ми прийняли тебе, як рідну. Моя мама тебе виростила і вигодувала на свою голову. А ти тікаєш з дому, слова нікому не сказавши. На телефонні дзвінки не відповідаєш, на повідомлення теж. Ми вже й не знали, що думати. Ромчик теж за тебе хвилювався.

- Ви з Романом чудово знаєте, чому я так вчинила, - відповіла я, ледь стримуючи сльози.

- Яка ж ти падлюка. У тебе ще вистачає нахабства чіплятися до Аделіни після того, що ти накоїла?! І цей йолоп теж добрий ... Зрадив свою дівчину, зробив дитину для її зведеної сестри, а тепер хвилюється. Ви двох просто огидні! - сердито промовила Таня, втрутившись в нашу розмову.

Побачивши, що подруга вирішила вступитися за мене, я не стрималась і розплакалась.

Я просто не зрозуміла того, як Віка могла бути настільки підлою, нахабною і брехливою. Ще й звинувачувати мене в чомусь, виставляючи невдячною і безсовісною.

- Іди до біса разом зі своєю мамцею і прихопи із собою цього брехливого зрадника! Я ненавиджу вас усіх! І нехай вам буде стільки ж добра в житті, скільки ви зробили для мене, - розлючено сказала я.

Віка почервоніла від злості і замахнулась на мене рукою, щоб вдарити по обличчі.

Я злякалась, заклякла на місці, наче вкопана і навіть заплющила очі, очікуючи її ляпаса, але нічого не відбулося.

Розплющивши очі, я спершу не повірила у те, що бачу і закрила їх назад.

- Що тут відбувається? Хто дав вам право так поводитись? - почувся суворий і дуже невдоволений голос Арсена Володимировича Білецького.

Трясця! Який страшний сором! Схоже, що він став свідком нашої з Вікою сварки. Тільки цього мені ще не вистачало для повного щастя.

- А ви хто такий, щоб втручатись в нашу з сестрою розмову? - нахабно поцікавилась Віка, уважно роздивляючись Білецького з ніг до голови.

- Я власник цього торгового центру і не тільки його. Крім того, Ангеліна працює на мене і я не дозволю комусь її ображати, - відповів мій бос таким тоном, що навіть у мене мурашки по спині пробігли.