23 Арсен

Чекаючи в ресторані на Аліну, я думав про те, що розповіла мені Аделіна про себе і те, що сталося у неї в житті останнім часом.

На бідолашну дівчину навалилось все і відразу. Залишилась без роботи, пережила підлу зраду і пішла з дому.

Враховуючи те, яка Ангеліна мила, добра і вродлива дівчина, я просто не розумів того, як її можна було зрадити. Це ж яким бісовим придурком треба було бути, щоб так з нею вчинити?

Діставши телефон, я перевів їй трохи грошей в якості бонуса за хорошу роботу.  Подумавши, я вирішив написати повідомлення Аделіні, щоб пояснити все.

Мені хотілось хоч якось підтримати дівчину в такий складний для неї час.

Через хвилин десять мені зателефонувала хатня робітниця. Почувши її милий і приємний голос, я мимоволі посміхнувся.

Аделіна сказала, що отримала гроші на карту і поцікавилась, чи це не помилка. Я запевнив її, що все правильно і побажав гарного відпочинку.

Я б із задоволенням поспілкувався б з нею ще трішки, але саме в цей час з'явилась Аліна.

Помітивши її, я перервав нашу розмову з Аделіною і важко зітхнув.

- Арсене, я дуже рада тебе бачити, - радісно посміхнувшись, промовила Аліна.

- Про що ти хотіла поговорити? - нетерпляче  поцікавився я, бо хотів швидше розібратись зі своєю колишньою і піти звідси.

- Я хотіла сказати, що досі кохаю тебе, Арсене. Здається, що навіть більше, ніж раніше. Я так і не зрозуміла, чому ти мене покинув. Ти ж нічого не пояснив, а просто сказав, що не хочеш більше зустрічатись зі мною. Я хочу повернути назад те, що між нами було.

- Аліно, і заради цього ти вирішила згаяти мій час? Між нами нічого не було. Я просто розважався з тобою, а ти отримувала за це гроші і подарунки. Всіх все влаштовувало. Коли ти мені набридла, я тебе покинув. От і все. Нічого повертати я не хочу.

- Але ж ... Я думала, що ти мене кохаєш, але тобі щось чи хтось заважає бути зі мною.

- Ти помилялась, Аліно. Якщо це все, то я пішов. До речі, я зробив замовлення і оплатив його. Смачного, - сказавши це, я встав з-за столу і пішов.

Зараз Аліна виглядала жалюгідно і дратуюче. Дивно, що колись вона мені справді подобалась. Але завдяки старанням Галини, я змушений був її покинути. Тоді я психував, але зараз бачу, що це навіть на краще.

Хоча сьогодні я не планував займатися справами, але оскільки вже опинився біля свого нового торгового центра, то вирішив заїхати туди і дещо перевірити.

Швидко розібравшись зі справами в торговому центрі і поспілкувавшись з деякими його працівниками, я вже збирався їхати додому, коли почув знайомий голос. Це точно була Аделіна. Я не міг помилитись.

Озирнувшись довкола, я побачив свою хатню робітницю. Вона виглядала розгубленою, нещасною і гірко плакала.