22 Аделіна

Я кілька разів перечитала те повідомлення, поки зрозуміла, що ж там написано.

Спершу я вирішила, що то якась помилка, бо не вірила, що подібне може статися.

- Аделіно, що там таке? Ти стоїш, наче статуя і витріщаєшся в телефон, - промовила Таня, підійшовши ближче до мене.

- Я просто в шоці, Таню. Щойно Арсен Білецький прислав повідомлення, що перевів мені на карту гроші на відпочинок у вихідні. Типу бонус за хорошу роботу і смачні страви. Уявляєш? Прийшло повідомлення, що мою карту поповнено, - говорячи це, я показала Тані повідомлення з сумою.

Поглянувши на нього, вона здивовано підняла брови і присвиснула. 

- Оце я розумію бонуси... Мені за такі бонуси треба цілий місяць працювати, не покладаючи рук, - промовила подруга.

- Я думаю, що це якась помилка сталась і ці гроші призначались не мені. Зараз зателефоную Станіславу і запитаю про це.

- А чому Станіславу? У тебе ж є номер шефа? Зателефонуй йому. Якщо це справді не помилка, то гарно подякуй.

- Так, у мене є номер телефона Білецького, але я боюсь йому дзвонити ...

- Припини, Аделіно. Тобі що п'ятнадцять років? Ти вже доросла і серйозна дівчина. Зателефонуй і запитай про це і все. Тут немає нічого складного. Давай швидше, подруго, бо на зирінг не встигнемо.

Важко зітхнувши і жахливо хвилюючись, я набрала номер свого боса. Я дуже сподівалась на те, що він мені зараз не відповість, бо досі навіть не придумала, що і як правильно йому сказати.

- Так, Аделіно, - почувся впевнений голос Білецького і я ледь не впала на свою бідолашну п'яту точку.

- Доброго дня, Арсене Володимировичу. Вибачте, що відволікаю вас. Мені щойно прийшло від вас повідомлення  про бонуси і гроші на карту... Я подумала, що це якась помилка і тому вирішила у вас уточнити цей момент.

- Доброго дня, Аделіно. Жодної помилки немає. Мені сподобалося, як ти старанно виконувала свої обов'язки і тому я вирішив   таким чином тобі подякувати, - відповів Білецький.

- Дякую, Арсене Володимировичу... Але ж там досить велика сума... 

- Там все правильно, Аделіно. Відпочивай. Ти багато працювала.

- Величезне вам дякую! Я буду дуже старатись і зроблю все, щоб не розчарувати вас.

- Радий це чути. Гарного дня.

- Дякую. Вам також.

Я хотіла ще щось сказати, але бос вже перервав дзвінок.

- Таню, Білецький сказав, що це не помилка! - радісно промовила я, підстрибуючи на місці від радості.

- Ого! Якщо це бонуси, то я навіть боюсь уявити, яка у тебе буде зарплатня.

- Таню! Оскільки, я щойно неочікувано розбагатіла, то наш зирінг змінюється на шопінг. Ходімо знайдемо собі щось класне!

- Відверто кажучи, Аделіно, я й сама в шоці від щедрості твого боса. Це так круто! Ти ж і надалі старайся робити все правильно, щоб частіше отримувати такі бонуси.

- Старатимуся... Але мене непокоять усі ті заборони. Вони ж не просто так існують. Я впевнена, що в домі Білецького відбувається щось, м'яко кажучи, дивне. І мене це лякає.

- Аделіно, я раджу тобі не забивати голову дурницями і не вигадувати зайвого. Он та покоївка... Маргарита чи як її там? Вона вже тривалий час працює у Білецького і все у неї добре, всим задоволена. Мабуть теж свої бонуси отримує за гарну роботу. Бери приклад з неї і все буде гаразд. Я в цьому впевнена.

- Мені б твою впевненість. Принаймні я спробую не забивати собі голову зайвою інформацією і просто працювати. Але не знаю, чи у мене щось вийде, бо там ...

- Все, Аделіно, досить. Не починай про таємниці Білецького. Ходімо швидше, бо не встигнемо на тролейбус