20 Аделіна

Нарешті настали мої перші вихідні. Маргарита сказала, що я можу залишитись в домі Білецького і просто відпочивати, але я вирішила поїхати в гості до Тані.

Маргарита на вихідні їхала в село до своїх батьків, щоб допомогти їм по господарству.

Я запитала у неї, чи хтось залишається в домі Білецького на вихідні. Покоївка розповіла мені про те, що Станіслав і Галина зазвичай нікуди не їдуть.

Вчора я мельком бачила Галину, але встигла помітити, що з нею все було гаразд. Це мене трохи заспокоїло.

Але все ще залишалось питання, хто ж тоді кричав тієї ночі? Невже в цьому домі є ще одна жінка?

Я підозрювала, що якщо запитаю про це у Маргарити чи Станіслава, то вони скажуть, що це не так.

Я була впевнена в тому, що всі в цьому домі, без виключення, щось від мене приховують, тому і не стала нічого у них запитувати, аби не привертати до себе зайвої уваги.

Прокинувшись вранці, я вмилась, одягнулась і швидко поснідавши, поїхала до Тані.

Ще вчора ми з нею домовились про те, що я приїду до неї на вихідні.

Дорогою до подруги я купила різних смаколиків і каву без кофеїну, яку зазвичай пила Таня.

Не встигла я подзвонити в двері, як вони відразу відчинилися.

- Привіт, Аделіно! Я така рада тебе бачити! - радісно промовила Таня, обійнявши мене.

- Привіт! Я теж дуже рада.

- Заходь швидше, подруго. У мене вже майже готові голубці. Я пам'ятаю, як ти казала, що дуже любиш їх, тому вирішила сьогодні приготувати.

- Я тут купила дещо смачненьке, - сказала я, віддаючи пакет з гостинчиками для Тані.

- Дякую, але не треба було витрачати гроші. Я ж чудово розумію, в якому ти зараз становищі, Аделіно.

- Все добре. Не забувай про те, що у мене вже є робота, - усміхнувшись, відповіла я.

Знявши взуття, я помила руки і зайшла на кухню, де Таня вже готувала нам каву.

- Як смачно пахне... - промовила я, займаючи місце за столом.

- Ще кілька хвилин і голубці будуть готові. А тепер розповідай, як там у тебе справи.

- Як це не дивно, у мене все добре принаймні поки що.

- Білецький, і справді, такий жахливий тиран, як про нього говорять? - поцікавилась подруга.

- Я б не сказала, що він тиран. Він суворий, але справедливий.

Таня так уважно слухала мою розповідь про випадок з обідом, що ледь не забулась про наші голубці.

- Оце так... Я в шоці, що він замовив тобі обід із ресторану. Це так мило.

- Уяви в якому шоці була я, - усміхнувшись, сказала я.

Потім я розповіла подрузі про те, як порушила правила в першу ж ніч і вийшла зі своєї кімнати після півночі.

- Ну й пригоди у тебе, Аделіно... Хоч серіал знімай. А цікаво, чому для слуг заборонено виходити з кімнат після півночі?

- Мене це теж дуже цікавить. Можливо, що колись я про це дізнаюсь, але поки що сидітиму тихо, як мишка, бо і так вже встигла привернути до себе увагу.