16 Арсен

Навіть, коли я повернувся на роботу в офіс, я все ще думав про свою хатню робітницю.

Це була не дівчина, а справжній сюрприз. Їй вдавалося щодня мене чимось здивувати.

Спершу вона поводилась ідеально, а потім я впіймав її на кухні після півночі. Пізніше з'ясувалося, що вона ще й схитрувала на співбесіді, влаштувавши справжній маскарад.

Я був більш, ніж впевнений у тому, що якби на її місці була якась інша дівчина, то я звільнив би її ще тієї ж ночі, коли впіймав за порушенням правил.

А Аделіну я звільнити не зміг. Я не міг ставитись до неї так само, як до її попередниць.

Сам не розумів, чому так реагував на цю дівчину і це мене непокоїло. Я був не з тих, хто пробачав промахи своїх працівників. Але у випадку з Аделіною я сам старанно шукав виправдання для неї і знаходив їх.

Вона була зовсім не схожа на інших дівчат, з якими я спілкувався. Здавалася такою тендітною і вразливою, що мені хотілось потурбуватись про неї і захистити.

Аделіна нагадувала мені одну із тих порцелянових ляльок, які колись колекціонувала моя мама. Вони були дуже гарні, але їх було надто легко пошкодити і зламати. Саме такою мені здавалась ця дівчина.

Також мені згадалось, як Аделіна сказала про те, що у неї буи якісь проблеми в житті, тому їй дуже знадобилась робота. Не знаю, чому, але мені захотілось дізнатись про це. І взагалі мені хотілось дізнатись більше про цю дівчину.

В офісі на мене майже відразу навалилась ціла купа справ і проблем, які потрібно було вирішити. Це відволікло мене від думок про мою гарненьку хатню робітницю.

Коли закінчився робочий день, я нарешті видихнув з полегшенням. Вперше за довгий час я хотів їхати додому, не дивлячись на все те, що там відбувалось.

Мені хотілось знову побачити Аделіну, спробувати вечерю, яку вона приготувала. Ця дівчина була для мене, наче ковток свіжого повітря, якого мені так не вистачало.

Увійшовши в дім, я відразу побачив Станіслава.

- Доброго вечора, Арсене Володимировичу. Як пройшов ваш день? - промовив він, підійшовши ближче.

- Доброго ... Все було, як і завжди. А як вдома? Все добре?

- Можна сказати, що так... Але Галина сказала мені, що вона дуже не задоволена новою хатньою робітницею, - відповів мені дворецький.

- Галина завжди усім не задоволена. А ти що думаєш про Аделіну, Станіславе? - поцікавився я.

- Мені вона здається хорошою і старанною дівчиною. Свої обов'язки вона гарно виконує і з усіма, окрім Галини, знаходить спільну мову, - відповів мені дворецький.

- Добре ... Я зголоднів і хочу повечеряти.

- Я думаю, що вже все готове. Аделіна дуже старалась і переймалась через цю вечерю, бо ніколи раніше не готувала таких страв.

Коли я зайшов в їдальню, хатня робітниця вже закінчувала накривати на стіл.

- Доброго вечора, Аделіно, - привітався я, займаючи своє місце за столом.

- Доброго вечора, Арсене Володимировичу.  Я дуже вдячна вам за обід. Я вперше їла такі вишукані і смачні страви.

- Радий, що тобі прийшлося до смаку.

Вечеря була смачною і це підняло мені настрій.

- Аделіно, ти казала, що у тебе була складна ситуація в житті і дуже була потрібна робота. Я б хотів знати про те, що у тебе сталось, - промовив я, коли вона принесла мені чай.

Почувши мої слова, Аделіна завмерла на місці, наче вкопана. Дівчина виглядала здивованою і розгубленою.

- Я... Я втратила роботу, а потім дізналась про те, що моя зведена сестра зустрічається з моїм хлопцем і навіть завагітніла від нього, тому пішла з дому. Я фактично залишилась на вулиці, без роботи і без грошей...