15 Аделіна

Жодного дня у мене не обійшлося без пригод. Це який справжній капець.

Білецький вже поїхав на роботу, а я все ще сиділа за столом, мов зачарована, і витріщалась на свій чай з бутербродами.

Уявляю, в якому шоці буде моя подруга, Таня, коли я розповім їй про те, що бос замовив мені обід з ресторану.

Двері кухні відчинилися і зайшов Станіслав.

- Привезли твій обід, Аделіно, - посміхнувшись, промовив дворецький і поставив на стіл коробку із замовленням.

- Станіславе, як бос дізнався про цей випадок з обідом? Це ти йому розповів? - запитала я у дворецького.

- Так, це я сказав йому.

- Але навіщо? Арсен Володимирович замовив мені обід ... Чесно кажучи, я досі в шоці від цього і почуваюсь дуже некомфортно.

- Все добре, Аделіно... Не хвилюйся про це. Арсен Володимирович хоч і буває суворим і вимогливим, але він справедливий. Тому обідай і повертайся до роботи, Аделіно. Смачного.

- Дякую...

Станіслав вийшов, залишивши мене наодинці із розкішним обідом. Таких вишуканих страв я ще ніколи в житті не їла. Все виявилося надзвичайно смачним.

Коли я насододжувплась ресторанними стравами, в кухню зайшла Галина. Побачивши її, я подумки вилаялась.

І чого цю бридку жабу принесло саме зараз? У мене мало шматок поперек горла не став від її злючого погляду.

- З яких це пір хатня робітниця може дозволити собі подібну їжу? - запитала вона, роздивляючись мій обід.

- Ви прийшли, щоб заглядати мені у рота чи у якихось своїх справах? - поцікавилась я, невдоволено поглянувши на неї.

- Та як ти вмієш так зухвало поводитись зі мною?! - обурилась Галина, взявши руки в боки.

- Дозвольте нагадати, що я працюю на Арсена Володимировича Білецького, а хто ви така, я взагалі не знаю, - відповіла я вставши з-за столу.

- Ти... Ти ... Нахабне дівчисько! Думаєш, що якщо будеш крутити хвостом перед Білецьким, то тобі все зійде з рук?! Ти ще пожалкуєш про те, що так зневажливо ставилась до мене, - сказавши це, Галина вискочила в коридор так швидко, наче за нею гналась ціла зграя диких вовків.

Трясця! Через цю ненормальну дурепа у мене не тільки настрій зіпсувався, а ще й апетит пропав.

Але не з'їсти обід, яким пригостив мене сам бос, я просто не могла. Не вистачало ще образити Білецького.

Закінчивши з обідом, я повернулась до своїх обов'язків хатньої робітниці.

Потрібно буде не забути подякувати Арсена Володимировича. 

Помивши холодильник і прибравши в кухні, я взялась готувати вечерю. Цього разу мені було значно складніше, бо таких страв я ще жодного разу не готувала і не бачила.

Хоча у мене були детальні інструкції  і фото страв, я все одно дуже через це хвилювалась.

У мене і так жодного дня без пригод не було. Якщо так піде і далі, то босу може набриднути така невдала хатня робітниця і він прожене мене геть.

А я цього не хотіла б, бо мені підходили умови праці з проживанням тут і дуже були потрібні гроші.