14 Арсен

Після неочікуваного дзвінка Галини, я був змушений змінити плани і негайно їхати додому.

Трясця, як же невчасно виникли ці бісові проблеми в східному крилі! Тільки цього мені зараз не вистачало для повного щастя.

Пощастило, що я зміг швидко все владнати. Трохи заспокоївшись, я відчув, що зголоднів, тому вирішив зайти на кухню і щось там швидко перехопити.

Коли я зайти, як побачив, що вся прислуга обідає. Побачивши мене, вони занепокоїлися. Я не хотів їм заважати, тому попросив Аделіну принести мені їжу в кабінет.

Там я збирався швидкнько доробити деякі справи по роботі поки буду обідати.

Хвилин через п'ять в двері кабінету постукали. Я дозволив зайти.

З'явилась Аделіна з тацею в руках. Вона поставила переді мною картопляне пюре з відбивною і овочевий салат.

Я подякував і відпустив дівчину. Не знаю, чи то я був таким голодним, чи ці прості, звичні страви були такі смачні, але я все так швидко з'їв, що навіть не зогледівся.

В кабінет зайшов Станіслав. Він сказав, що в східному крилі вже все добре і я можу спокійно їхати на роботу.

- Це добре, що все владналося, бо у мене сьогодні ще кілька важливих зустрічей. Добре, що хоч пообідати вже встиг, - промовив я відчуваючи від себе посуд.

- До речі, про обід ... Сьогодні так сталося, що Аделіна приготувала смачний обід для для всіх, а сама залишилась голодною, бо свою порцію віддала вам, - промовив Станіслав.

- Це ж треба таке ... Вона і так худюща, що аж кісточки торохкотять, а тут ще й я її без обіду залишив, - зітхнувши, я взяв телефон і замовив доставку їжі із свого улюбленого ресторану.

Закінчивши з невідкладними справами, я зібрав свої папери, закрив ноутбук і вийшов з кабінету.

Зазирнувши на кухню, я побачив свою хатню робітницю. Аделіна сиділа за столом і їла бутерброди, запиваючи їх чаєм.

- Вибач, що залишив тебе без обіду, Аделіно. Я замовив тобі їжу. Зараз приїде доставка... - я не встиг договорити, бо побачив, що дівчина вдавилась.

Я кинувся до неї, щоб якось допомогти, але вона жестом показала, що не треба.

- Як ти? - запитав я, дивлячись, як Аделіна відпиває чай.

- Дякую, зі мною вже все добре. Я просто дуже здивувалась, коли побачила вас і почула про доставку...

- Яка ж ти бідося... Облиш ці бутерброди, Аделіно. Зараз поїсиш нормально.

- Все добре, Арсене Володимировичу. Не треба було нічого замовляти. Я б щось сама собі швидко зробила б перекусити, - розгублено промовила Аделіна.

- Ти й так худюща, що аж від вітру хилишся. Не вистачало ще, щоб я тебе голодом морив. Ти маєш добре харчуватися, щоб добре працювати, - сказавши це, я вийшов з кухні.

Сідаючи в машину, я важко зітхнув, бо в офісі на мене чекали нарада і кілька зустрічей.

Дорогою на роботу я думав про свою хатню робітницю. Мені досі було не зручно,   що вийшло так, що я забрав її обід. Я вже й забув, коли їв відбивні. Треба буде сказати, щоб внесла їх в моє меню.