13 Аделіна

Поснідавши, я взялась до роботи. Хоча мені хотілося зачинитись у своїй кімнаті і трохи поплакати, але такої розкоші я собі дозволити не могла.

Прибираючи в бібліотеці, я відволікалась на книги і геть забулась про час.

Я з дитинства дуже любила читати, а тут було стільки всього цікавого, що я не змогла втриматись і переглянула кілька книг.

Опам'ятавшись, я поглянула на годинник і офігіла. Треба було терміново втікати з бібліотеки, щоб встигнути все зробити.

Коли я закінчила з прибиранням, то поспішила на на кухню.

В мої обов'язки входило готувати їсти лише для боса і його гостей, а всі інші мали займатись цим самі.

Оскільки Арсен Білецький сьогодні  мав приїхати лише на вечерю, то з обідом для нього мені не треба було заморочуватися.

Згадавши про те, що вранці Маргарита приготувала сніданок для всіх, я вирішила зробити обід.

Мені було не важко. Крім того, мені хотілося краще познайомитися з тими, хто теж тут працював.

Я вирішила приготувати картопляне пюре з курячою відбивною та овочевим салатом.

Швиденько почистивши картоплю, я поставила її варитись, а сама зайнялась відбивними.

Це була проста та ситна їжа, яку я могла швидко приготувати.

У мене вже все було майже готове, коли на кухню зайшов наш дворецький, Станіслав.

- Так смачно пахне. Готуєш собі обід, Аделіно? - поцікавився він.

- Я готую обід для всіх, а не лише для себе. Сідайте за стіл,  Станіславе. У мене вже все майже готове.

- Аделіно, ти ж знаєш, що це не входить в твої обов'язки? - запитав дворецький.

- Так, знаю. Мені було зовсім не важко. Крім того, ми ж всі разом працюємо і можемо допомагати та підтримувати одне одного.

- Мені подобається твій хід думок. Ти хороша дівчина, Аделіно, - промовив дворецький, займаючи своє місце за столом.

В кухню зайшли Маргарита і наш садівник. Я теж запросила їх обідати.

Накривши на стіл, я зайнялась приготуванням чаю. Коли Галина зайшла, Станіслав запросив її приєднатись до нас, сказавши, що я приготувала дуже смачний обід.

Ця бліда зміюка відмовилась, кинувши на мене дуже недобрий погляд. Галина підійшла до холодильника, дістала звідти якийсь йогурт і пішла.

Їй же гірше. Нехай обідає своїм йогортом. Мабуть вона така злюща, бо погано харчується.

- Все таке смачне, Аделіно. Можна мені добавки? - запитав наш садівник на ім'я Юрій.

- Я рада, що тобі сподобалося, хоча нічого особливого я не приготувала. Тобі пощастило, Юро, - промовила я, ставлячи перед ним порцію, що призначалась Галині.

Закінчивши займатись чаєм, я вже збиралась сісти за стіл, коли двері в кухню неочікувано відчинилися і з'явився Арсен Володимирович Білецький, власною персоною.

- О! Ви вже всі обідаєте... Смачного. Аделіно, подай мені обід в кабінет. Тільки швидше, бо я поспішаю, - промовив бос.

- Арсене Володимировичу, мене не попередили про те, що ви приїдете обідати додому... - розгублено промовила я.

- Так, я не мав приїздити додому, але в останній момент у мене змінились плани. Не хвилюйся про це. Просто принеси мені те ж саме, що ви зараз їсте, - сказавши це, Білецький вийшов.

- Йой... Підозрюю, що зайвої порції у тебе немає, - схвильовано промовила Маргарита.