12 Аделіна

Коли Білецький вийшов з їдальні, я нарешті змогла видихнути з полегшенням.

Хух! Цього разу мені пощастило. Добре, що бос увійшов у моє положення і поставився з розумінням до того, що я вдалася до хитрощів.

Зібравши весь посуд зі столу, я пішла на кухню. Там вже снідали інші працівники.

Також разом з ними за столом сиділа та сама таємнича жінка з блідим і завжди невдоволеним обличчям, яка ще в першу нашу зустріч мені дуже не сподобалась.

- Приєднуйся до нас, Аделіно, - запросила мене покоївка на ім'я Маргарита.

Це була привітна, худенька жінка років сорока.

- Дякую, - промовила я, займаючи своє місце за столом.

- Ще одна вертихвістика припхалась... Якщо ти сподіваєшся, що зможеш закохати в себе Арсена Володимировича, то можеш відразу про це забути, - сердито промовила та бліда жінка, спопеляючи мене злим поглядом.

Почувши її слова, я на кілька секунд зависла. Ця злюча жаба нагадувала мені мачуху, тому я психанула.

Коли я пішла з дому, то пообіцяла сама собі, що більше нікому не дозволю принижувати і ображати себе.

- Вас не стосується те, чого я хочу і на що сподіваюсь. Арсен Володимирович нічого не казав мені про те, що я маю слухатись когось окрім нього і Станіслава, тому мені байдуже до вас і вашої думки, - відповіла я, суворо поглянувши на цю неприємну особу.

Я і сама була в страшному шоці від власної сміливості. Мабуть, після всього того, що зі мною сталося останнім часом, я перестала боятись і стала впевненішою в собі і сміливішою.

На кухні на деякий час запала тиша. Бліда злюка встала з-за столу і зверхньо поглянувши на мене, демонстративно вийшла з кухні.

- Аделіно, я б не радила тобі так зухвало розмовляти з Галиною, - тихенько промовила Маргарита, нахилившись ближче до мене.

Ми з Ритою ще вчора познайомились і швидко знайшли спільну мову.

- Ти ж сама бачила, як вона до мене поставилась. Невже я мала опустити голову і мовчати після всього цього? - промовила я.

- Звісно, що Галина повелася жахливо, але я хвилююсь за тебе, Аделіно. Вона підла і може якось накапостити тобі.

- А ким ця Галина тут працює? - запитала я.

- Ніхто цього не знає. Ця Галина дуже таємнича особистість, але вона досить близько спілкується з Арсеном Володимировичем. Крім того, ця бліда зміюка добряче постаралась, щоб дві попередні хатні робітниці звільнилися...

- Оце так новина... Подібного я точно не очікувала. Але якби там не було, принижувати і ображати себе я не дозволю.

- Роби, як знаєш, Аделіно. Але будь мудрою і не шукай зайвих проблем на власну голову, - промовила покоївка.

- Дякую, що попередила мене про це, Маргарито.

- Звертайся, якщо буде щось потрібно.

Закінчивши снідати, всі порозходилися по своїх справах, а я залишилась одна на кухні.

Ця гадська Галина зіпсувала мені весь настрій. Звісно, що я не хотіла зайвих проблем на роботі, але кидати себе під ноги якійсь зміюкі я теж не хотіла.