6 Аделіна

Я майже відразу помітила розкішне чорне авто. З нього вийшов водій і підійшов до мене.

- Доброго ранку. Ви - Аделіна Кравченко? - поцікавився він, уважно поглянувши на мене.

- Доброго ранку. Так, це я.

- Добре. Сідайте в машину, - сказавши це, водій взяв мої речі і пішов до авто.

Трясця! Навіть водій у цього Білецького носить дорогий одяг. В порівнянні з ним я відчувала себе якоюсь прошачкою.

Всю дорогу до будинку свого нового боса я так хвилювалась, що мене аж трясти почало.

Хтозна, що він там робить з тими дівчатами, а потім забороняє їм про це розповідати і дуже щедро платить.

Спершу я хотіла запитати у водія щось про Арсена Білецького, але передумала.

Коли машина зупинилась біля розкішного триповерхового будинку, моє серце на мить завмерло, а потім почало битися так, наче хотіло вискочити з грудей.

Водій взяв мої речі і поніс до входу в будинок, а я на ватяних ногах пішла слідом за ним.

Я дуже  здивувалась, коли двері нам відчинив справжній дворецький. Оце так справи ... 

Згадавши всі фільми і книги, де головним лиходієм був дворецький, я розхвилювалась ще більше.

Вчора мене зустрічала секретарка. Ідеальна красуня з довгим чорним волоссям. Саме вона і відвела мене в кабінет до боса.

Привітавшись, дворецький взяв мої речі і повів показувати кімнату, в якій я мала тепер жити.

Побачивши справжні хороми, я дуже здивувалась, бо розраховувала на якусь крихітну комірчину. 

- А це точно моя кімната? - здивовано перепитала я, оглядаючись довкола.

- Так, Аделіно, це ваша кімната. Речі розберете потім, а зараз я покажу вам будинок.

Сказавши це, дворецький поважно вийшов в коридор, а я поспішила за ним, прихопивши собою блокнот і ручку, щоб все важливе записати.

Виявилося, що дворецького звали Станіслав. Він показував мені будинок і здивовано поглядав на те, як я все записую в свій блокнот з великим рудим котом.

- Це східне крило і вхід сюди заборонено. Запам'ятайте це. А тут спальня Арсена Володимировича. Без його дозволу сюди заходити неможна, - розповідав дворецький.

Почувши про заборону заходити у східне крило, я згадала, що вчора і бос теж про це казав. Після всього цього мені дуже захотілось зазирнути туди хоча б одним оком.

Найбільше часу Станіслав приділив кухні, пояснюючи мені, що і як там працює і де, що знаходиться.

Не дивлячись на те, що будинок був великим, а у господаря - багато грошей, прислуги тут було мало.

Станіслав познайомив мене з водієм, садівником, покоївкою і якоюсь суворою, блідою жінкою, про яку він окрім імені нічого не сказав.

- Арсен Володимирович зараз на роботі. Він повернеться близько дев'ятнадцятої години. Ось книга з рецептами страв, які ви маєте готувати і оформляти згідно із записами і картинками. Ось графік, які страви, коли готувати, - сказавши це, Станіслав вручив мені книгу і записник.

Далі він ще довго розповідав про мої численні обов'язки і ще купу заборон, а я все записувала, щоб нічого не забути і не переплутати.

Від такої кількості різної інформації у мене навіть голова пішла обертом.

- І запам'ятайте, Аделіно, після півночі вам заборонено виходити зі своєї кімнати, якщо цього не скаже вам зробити господар, - промовив дворецький, суворо на мене поглянувши.

Капець якийсь. Простіше було сказати, що не було заборонено робити, ніж перерахувати всі заборони.

Але ось ця про те, що не можна виходити з кімнати після півночі мене дуже здивувала і заінтригувала.

Цікаво, що ж відбувається в цьому будинку після півночі такого, на що мені не можна навіть одним оком поглянути?