5 Аделіна

Не встигла я переступити поріг квартири, як з'явилась Таня. Подруга виглядала схвильованою.

- Як все пройшло, Аделіно? Тебе взяли? - нетерпляче поцікавилась вона, переминаючись з ноги на ногу.

- Так, взяли! Якщо чесно, то я ледь не втратила свідомість від страху, - відповіла я, посміхнувшись.

- Головне, що тебе  взяли на роботу. Я так за тебе хвилювалась, що капець, - говорячи це, Таня міцно мене обійняла.

- Так, головне, що взяли. Сподіваюсь, що я зможу пропрацювати там хоча б місяць.

- Аделіно, я впевнена, що у тебе все вийде. Мий руки і ходімо швидше обідати. Заразом про все мені розкажеш, - промовила подруга і пішла на кухню.

Помивши руки, я зайняла місце за столом. Таня поставила переді мною тарілку з варениками і сама теж сіла за стіл.

- Ого! Варенички... Супер! З чим вони? - поцікавилась я, накладаючи собі сметани.

- З сиром. Це мої улюблені. Сподіваюсь, що і тобі вони сподобаються.

- Звісно, що сподобаються.

- Аделіно, ти бачила Арсена Білецького? - з цікавістю запитала у мене Таня.

- Бачила. Він високий, вродливий, дуже самовпевнений і пихатий, - відповіла я, насолоджуючись варениками з сиром.

- Ще б йому не бути пихатим і самовпевненим з його то грішми, - сказала, усміхнувшись Таня.

- Таню, а ти часом не знаєш, чому від нього всі хатні робітниці тікають? - запитала я про те, що найбільше мене хвилювало.

- Ніхто не знає. Дівчата підписували якийсь договір про нерозголошення, тому мовчали. Боялись, що Білецький їх по судах затягає, якщо зайве ляпнуть. Він тобі казав щось дивне? Чи поводився якось підозріло?

- Поводився Білецький цілком нормально. Він запитав, чи я знаю про те, що у нього жодна служниця довше місяця не затримується...

- А ти що йому відповіла?

- Я відповіла, що знаю про це, але мені дуже потрібні гроші, тому я буду старатись, - важко зітхнувши, відповіла я.

- Він щось казав тобі про умови роботи і його вимоги?

- Казав, але тільки в загальних рисах. Схоже, що я про все вже зможу дізнатись лише тоді, коли приїду на роботу. Арсен Білецький сказав, що завтра о дев'ятій годині ранку на мене буде чекати його водій. Якщо я до того часу передумаю, то можу просто не виходити, але іншої можливості не буде.

- Ого, як все цікаво... 

- Не те слово. Відверто кажучи, Таню, я трохи боюсь...

- Не бійся. Я бачила дівчат, які звільнялися від нього. Все з ними було добре принаймні на вигляд. Єдине тільки, що вони ні про що не могли розповісти, бо їм за це могло серйозно дістатись.

Ще трохи порозмовлявши з подругою, я прийняла душ і пішла спати. Але як я не старалась, а заснути не могла. І не стільки через хвилювання, скільки через всі ті таємниці, що чекали на мене в домі красунчика і багатія Білецького.

Вранці я прокинулась щойно подзвонив будильник. Сьогодні у мене мав бути дуже насичений день.

Зібравши свої речі і поснідавши разом з подругою, я вийшла на вулицю і зупинилась біля свого під'їзду.