4 Арсен

Після того, як секретарка повідомила, що на співбесіду прийшла Аделіна Кравченко, я відкинувся в кріслі і наказав:

- Нехай заходить.

Двері  відчинилися, і до кабінету увійшла дівчина в темно-сірій сукні, яка сягала їй нижче колін.

Її волосся було акуратно зібране в гульку, а  на носі прості окуляри. Дівчина виглядала скромно і намагалася бути непомітною, наче мишка.

Вона стояла рівно, руки тримала перед собою і явно нервувала, хоч і старалася цього не показувати.

Я підвівся, обійшов стіл і зупинився за кілька кроків від неї.

- Арсен Білецький, - представився я. - Сідайте, Аделіно.

Вона обережно сіла на краєчок стільця, тримаючи спину прямо. Я теж сів і кілька секунд мовчки її розглядав.

Аделіна не метушилася, не намагалася усміхатися, просто чекала, що я їй скажу.

- Чому ви бажаєте працювати хатньою робітницею в моєму домі? -  запитав я, дивлячись їй в обличчя. - Тут важка робота, ненормований день і багато правил та різних вимог.

Аделіна трохи стиснула пальці на колінах і відповіла:

- Відверто кажучи, мені зараз дуже потрібна робота, пане Білецький. А у вас хороша оплата. Я не боюся важкої праці і готова виконувати все, що потрібно, - серйозно відповіла дівчина.

Її голос був м’який, але в ньому відчувалася впевненість. Це мене зачепило.

Я відкинувся в кріслі і продовжив:

- Аделіно, ви вже чули, що жодна з попередніх служниць не протрималася у мене на роботі довше місяця? - поцікавився я, уважно дивлячись на неї.

- Чула, - чесно відповіла Аделіна.

Я кивнув і серйозно додав:

- Якщо я вас візьму, вам доведеться готувати саме ті страви, які я скажу, і саме так, як я люблю. Без жодних винятків і без самодіяльності. Ви готові до цього?

- Так, пане Білецький, я готова вчитися і робити все, як ви скажете, - промовила Аделіна.

Я встав і підійшов до вікна, дивлячись у сад. У віддзеркаленні скла я побачив її відображення. Я подумав про те, що у цієї дівчини надто яскраве ім'я для такої скромної зовнішності і це мене зацікавило.

- У моєму домі багато правил, - промовив я, не обертаючись. - Ви маєте виконувати їх усі без зайвих питань. Не заходити в східне крило будинку. Не цікавитися моїм особистим життям. Нікому не розповідати про те, що ви побачите чи почуєте. Не виходити зі своєї кімнати після півночі. І найголовніше  - ніколи мені не брехати. За жодних обставин. Якщо порушите хоч одне правило, я відразу вас звільню.

Я обернувся і зустрівся з нею поглядом.

- Ви впевнені, що готові до такого, Аделіно?

- Так, пане Білецький. Я готова і буду дуже старатись робити все правильно і нічого не порушувати.

Я ще кілька секунд дивився на неї, а потім підійшов до столу, взяв договір і підписав його.

- Залиште адресу моїй секретарці. Завтра о дев’ятій ранку машина чекатиме вас біля будинку. Якщо до завтра передумаєте, то  просто не виходьте. Другого шансу не буде.

Коли я простягнув їй договір, наші пальці на мить майже торкнулися. Вона швидко відвела руку, і я помітив, як її щоки ледь-ледь порожевіли.

Я дивився, як Аделіна підписує договір, і думав про те, скільки часу вона протримається у мене. Зникне через місяць, як всі попередні чи залишиться трохи довше?

Зареєструйся на Букнет, щоб була можливість додати книгу у бібліотеку і не загубити її. Реєстрація дуже швидка і проста.