3 Аделіна

Поївши і ще трохи поговоривши з Танею, я відчула, що дуже хочу спати. Мій організм завжди так реагував на стрес. Після того, як я сильно нервувала і хвилювалась, то відчувала сильну втому та непереборне бажання поспати.

Помітивши, що я сонна, Таня відправила мене відпочивати, а сама взялася за миття посуду.

Я швиденько прийняла душ, і перодягнувшись в піжаму, пішла спати.

Після всіх тривог і хвилювань, мені навіть нічого не снилося. Вранці мене розбудила подруга, повідомивши, що сніданок вже на столі.

Я була безмежно вдячна їй за таку турботу і подумки пообіцяла сама собі, що обов'язково їй віддячу.

- Аделіно, я вже трохи знаю про вимоги Білецького до своїх працівниць. Свого часу довелося наслухатися від знайомих, які намагалися у нього працювати. Але жодна з них не затрималася там довше місяця, - промовила Таня, коли ми з нею сіли снідати.

- Добре, що ти про це знаєш, але мене все одно трохи лякає той Білецький.

- Не бійся, Аделіно. Тобі треба протриматися там всього місяць. Ти зможеш отримати кругленьку суму і це допоможе тобі рухатися далі. Будем шукати собі іншу роботу. Ти терпіла своїх мачуху і зведену сестру багато років. Тому я думаю, що протриматися місяць у Білецького тобі буде не так важко, як іншим. Поснідаєш і я допоможу тобі зібратися на співбесіду.

- Дякую, що так допомагаєш мені і підтримуєш, - промовила я, поглянувши на свою колишню однокласницю.

- Не думай про це, Аделіно. Ти дуже хороша і мила дівчина і заслуговуєш на значно краще життя, ніж у тебе було раніше. Звісно, що тобі зараз нелегко, але з іншого боку я рада, що ти пішла від тих бридких падлюк і вони більше не будуть знущатись над тобою.

- Знаєш, Таню, чесно кажучи, мені навіть дихати значно легше, коли я їх не бачу.Таке відчуття, наче я скинула ярмо і тепер можу розправити плечі, - сказала я, відпивши кави.

- Добре, що ти це розумієш. Просто забудь про того підлого вилупка, що тебе зрадив, і розпочни життя з нової сторінки. Я дуже хочу, щоб ти втерла носа їм всім і змусила їх пошкодувати про те, як вони з тобою поводилися.

- І я цього дуже-дуже хочу, тому докладу максимум зусиль, щоб чогось досягти в житті і довести, що вони даремно мене недооцінювали.

Після сніданку Таня взялась допомагати мені збиратись на співбесіду.

- О! Це саме те, що треба, - промовила подруга, дістаюсь із шафи свою темно - сіру сукню.

- Аделіно, ти будеш схожа на шкільну вчительку, але це саме те, що нам потрібно. Гладенько зачісане волосся, зібране у гульку, нуль косметики і серйозне вбрання.

Хвилин через п'ятнадцять із дзеркала на мене дивилася моя бліда копія, одягнена в темно - сіру сукню аж за коліна.

- Таню, я сама себе не впізнала, - усміхнувшись, промовила я.

- Так треба, Аделіно. У Білецького якісь свої приколи. Вродливих і яскравих дівчат він на роботу бере. Не уявляю, що там в голові у того багатія, але маємо, що маємо.

Можна ще й окуляри додати для завершеності образу сірої мишки. У мене як раз є підходящі. Вони ніяк не впливають на зір. Я колись купила їх, щоб на мене звернув увагу один перспективний програміст, але він не оцінив своїх старань.

Одягнувши окуляри, я подивилась на себе в дзеркало. Мій новий образ кардинально відрізнявся від того, як я зазвичай виглядала.

Важко зітхнувши, я подумала про те, що мені треба протриматися лише місяць.

Звісно, якщо мене приймуть на роботу в дім Білецького.