2 Аделіна

Хоч я з усіх сил намагалась триматись і не плакати у всіх на очах, але це мені дуже погано вдавалось.

Особливо після того, коли я усвідомила, що мені навіть не було до кого звернутись і попроситись переночувати.

Моя найкраща подруга сама жила в крихітній двокімнатній квартирі разом з батьками, молодшою сестрою і бабусею.

Проситися до неї переночувати у мене навіть совісті не вистачило.

А більше у мене не було нікого, з ким би я спілкувалась досить близько. Я вже збиралась пошукати в інтернеті якийсь дешевий готель чи хостел, коли почула, що мене хтось кличе.

Озирнувшись, я побачила свою колишню однокласницю, з якою в старших класах сиділа за однією партою.

- Привіт, Аделіно! Рада тебе бачити, - радісно промовила Таня, підійшовши, ближче до мене.

- Привіт ... - розгублено привіталась я.

- Що з тобою? Ти що плакала? - схвильовано запитала Таня.

І тут мене наче прорвало і я розплакалась. Схлипуючи, я коротко розповіла їй про все, що зі мною сьогодні сталося.

- Значить так, Аделіно... Поїхали до мене додому. Я живу сама і буду рада твоїй компанії, - говорячи це, Таня взяла мою валізу і поспішила на тролейбусну зупинку.

А я попленталась слідом за нею, намагаючись не ревіти.

Всю дорогу додому до Тані вона мене заспокоювала і запевняла у тому, що все буде добре.

Таня так часто і впевнено це повторювала, що я вже й сама почала вірити її словам.

Виявилося, що Таня знімала однокімнатну квартиру.

- Аделіно, йди мий руки. Зараз я розігрію нам щось поїсти. Якщо чесно, то я голодна, як сто вовків. Підозрюю, що і ти нічого не їла.

Помивши руки, я зайшла на крихітну, але дуже затишну кухню.

На столі вже стояло овочеве рагу, в Таня робила нам чай.

Вдихнувши приємний аромат їжі, я зрозуміла, що і справді голодна.

Враховуючи всі мої сьогоднішні негаразди, я геть забулась про обід.

- Пригощайся, - промовила Таня, сідаючи за стіл.

- Дякую, - відповіла я і знову ледь не розплакалась.

Я була неймовірно вдячна цій милій і хорошій дівчині за те, що вона не залишила мене в біді і простягнула руку допомоги.

- Аделіно, ти що? Чому очі знову на мокрому місці? - схвильовано запитала Таня.

- Все добре ... Просто я дуже тобі вдячна. Якби не ти, то навіть не уявляю, що зі мною було б.

- Заспокойся і не думай про це. Краще їж поки не остигло.

Послухавши подругу, я спробувала рагу, яке виявилося неймовірно смачним.

- До речі, Аделіно, у мене є для тебе робота... Точніше я знаю, де є робота з дуже гарною зарплатнею.

- Це добре, але я так і не змогла отримати вищої освіти, тому сумніваюсь, що мене візьмуть.

- Не хвилюйся про це. Там твоя освіта взагалі не має значення.

- І що це за робота така? - поцікавилась я, відриваючи чай.

- Робота хатньої робітниці. Треба вести господарство, прибирати, готувати і тому подібне. Нічого особливого.

- Ну, це я можу. З дитинства звикла всім цим займатись. Я й не знала, що хатні робітниці отримують високу зарплатню...

- Отримують, але далеко не всі. Все залежить від того, на кого ти працюватимеш. Я й сама працюю хатньою робітницею у однієї бізнес леді і отримую цілком пристойну платню. Цей роботодавець, якому зараз потрібна працівниця, щедро платить, але... У нього є певні вимоги і дуже суворий характер.

- Я жила із злючою мачухою і підлою та паскудною зведеною сестрою, тому важким характером мене не злякати.

- Це добре... Тоді завтра поїдеш на співбесіду.

- "Співбесіду"? А якщо там буде багато бажаючих і мене не візьмуть, бо там буде багато бажаючих?

- Сумніваюсь...

- Чому? Ти ж сама казала, що зарплатня гарна.

- Це так, але той Білецький кого завгодно дістане, тому працівниці у нього надовго не затримуються. Вже всі знають про це і не поспішають йти до нього працювати. Але у тебе зараз важка ситуація і навіть, якщо ти протримаєшся там хоча б місяць, то матимеш кругленьку суму. А тим часом будеш шукати собі іншу роботу.

- Так, це і справді хороший варіант для мене. Дякую.