Розділ 1. Ася

Перед Новим Роком в кав'ярні багато відвідувачів, тому доведеться забути про ще один вихідний. Не скажу, що заробляю мільйони та на існування вистачає. Мешкаю з молодшим братом на околиці міста, але хочеться якоїсь стабільності. Все життя провести по орендованих квартирах не варіант, та іншого виходу немає. Батьки десять років тому загинули в автокатастрофі, а інші родичі від нас відмовились. Напевно, хотіли отримати спадок? Та нічого в них не вийшло. Двокімнатну квартиру в сусідньому містечку довелося продати, бо мала розплатитися з боргами. Відверто кажучи, гроші мене не цікавлять. Головне, щоб в Романа все було добре. Він в мене розумний хлопчик. Майбутній програміст. Коли, мами з татом не стало, ми були ще зовсім дітьми.

Робота офіціантки виснажлива: весь день на ногах. Та я не скаржуся. Погана погода на мене не дуже добре впливає. Найкраща подруга це помічає, тому дозволяє трохи перепочити. Мабуть, тиск упав, бо відчуваю легеньке запаморочення. Схоже, що працювати понаднормово, то  шкідливо для організму.

 –Ти щось сьогодні рано, -– говорить Христина, роблячи  собі мокіато.

Дівчина вже понад два роки займає посаду адміністратора. Коли, старша сестра Роми була в скрутному становищі, його нинішня дівчина погодилася допомогти їй знайти житло та роботу.

На відміну, від Арсена, який тиждень тому поїхав на відпочинок до Італії. Та що з нього взяти?

Типовий, колишній. Більше нічого не відчуваєш, але викинути зі свого нового життя чосусь шкода.

– Маю на те вагомі причини,  – намагаюся посміхатися, аби приятелька нічого не запідозрила.

Знаю, що брехати не можна. Та я змушена так вчинити. Ніхто не повинен довідатися про наше темне минуле. Повірте, так буде краще. Принаймні, люди перестануть змішувати з брудом. 

– На тому тижні бачила Завадського, – відповідає Христя, насолоджуючись ароматом щойно звареної кави.

Новий власник цього закладу відразу дівчині не сподобався. Якийсь він мутний. Одним словом: неприємний та огидний тип.

– В тебе все добре? Виглядаєш трохи спантеличеною, – промовляє Ася, надягаючи нову уніформу.

От би зустріти мільйонера. Та мріяти не шкідливо. Такі екземплярі вже давно мають наречених, коханок, чи законних дружин. Але інколи так хочеться відчути справжнє кохання, яке зустрічається на сторінках любовних книжок.

Роздуми студентки четвертого курсу перериває незнайомий чоловічий голос. Таке враження, що цього чоловіка вона вже десь бачила. А де саме - не памятає.

– Лялечко, налий  мені віскі,  – Дмитро розумів, що цим робить собі тільки гірше. Та в місцевої мафії свої закони.

Він сідає навпроти. Довго вдивляється в прекрасне обличчя, яке відлунюється красою, невинністю та квітучою молодістю. Саме такі наївні дівчатка Завадського більше за все приваблювали.

– Ви мене звісно, вибачте, але зараз тільки восьма ранку, – сестра Романа була трохи здивована.

Здебільшого клієнти замовляли випивку звечора, а цей вимагає продовження бенкету вже зараз. Схоже, таких людей вона ніколи не зрозуміє. Тим більше тих, в кого є гроші, популярність та влада.

– Крихітко, помовч,  – чоловік уважно спостерігає за довжиною спідниці Христини.

Звісно, в його забігайлівці ввели дрес - код.  Та попередній стиль йому подобався трохи більше.

Адміністратор виглядає, надто офіційно: білий верх та чорний низ. Нічого цікаво. Навіть примітивно.

–  Як скажете,  – ледь тримаю себе в руках, щоб не закричати.

Та що цей піжон з себе корчить? Прийшов сюди і давай всім давати обєктивну оцінку давати.  Відверто кажучи, Асю бісять такі чоловіки. З ними хіба, що приємно ніжитись в ліжку. І то не факт.

– Розумна дівчинка, – шепоче Дмитро. 

 На офіціантці забагато одягу. Краще взагалі без нього. На обличчі, зявляється диявольська посмішка. Якщо не приборкає цю милу овечку, то втратить чудову нагоду. Завадський ніколи не скаржився на брак уваги. В його оточенні багато успішних та красивих жінок, але почуття за гроші не купиш. А чи вони існують в реальному житті? Певно, що ні. Бо зараз це така рідкість.

– Дімо, якого біса? –  суворий погляд Христини, його змушує трохи задуматись.

Поведінка так "званого друга" бажала кращого. Між іншим, Анастасія його підлегла. Що цей недороблений мафіозі, собі дозволяє? Дівчина навіть не могла уявити такий розвиток подій: перше побачення, заручини, народження дітей, весілля. Бо Дмитро не з тих, хто щось подібне запропонує.

– Христиночко, не нервуйся!  – Завадський переводить свій погляд на стрункі ніжки Асі.

Обриси її тіла дійсно заворожують. Гарні груди, шикарні стегна, плаский живіт. Мрія будь  - якого чоловіка. Та на жаль, дівчина ще й досі закохана в Арсена. Це помітно неозброєним оком.

 – Ви знайомі ? –  запитує роздратована офіціантка.

Чесно кажучи, приятелів Христі вона знає поіменно. А цього мачо, бачить вперше в житті. Шкода, що не востаннє. Той Завадський її очима роздягає. Пристрасний та водночас проникливий погляд незнайомця, блукає в кожному куточку розпеченого тіла. Якщо так піде далі, то прощавай цнотливість.

 – Можна і так сказати,  –  швидко промовляє Дорошенко.

Якщо Дімусік, бовкне про їхню угоду,  то дружба з Настею зійде нанівець. Вперше в житті дівчина щиро  когось  покохала. Та може його втратити цю людину, бо дехто  не вміє тримати рот на замку.

Христя, хапає чоловіка за руку, аби вивести його геть. 

– Перепрошую, в мене багато роботи, – Анастасія прямує на кухню.

Там не неї вже зачекалася купа брудних тарілок. Вони себе самі не помиють. Довелося взяти гумові рукавички, аби не зіпсувати новий манікюр. Не хотілося все життя провести в цьому Богом забутому місті, та цього вимагали обставини. 

Тим часом Завадський потягнув Христину на парковку, де залишив свою новеньку машину. Дівка Роми, явно щось приховує. Та нічого. Дмитро, знайде спосіб якось її розговорити. З такими в нього розмова коротка: раз, два, три, а потім зовсім випадково ці всі красуні, опиняються в його ліжку.