11

Влад

На диво, на третій день після нападу примудрився навіть поспати. Всього години три-чотири, однак і це не так уже й мало, враховуючи, що вчора мій друг потрапив у лікарню, захищаючи мене.

Всі дні до того ходив буквально як примара. Навіть з Мариною нормально не поговорив і не подякував їй. 

Думав про те, що охорона тоді спрацювала просто жахливо... Як взагалі могло вийти, що саме Макс урятував мене? Це мала бути робота охорони...

В першу чергу написав своїм і запитав, як там Макс. Я залишив із ним частину охоронців, про всяк випадок. Інша частина залишалась тут, у будинку. 

Начальник моєї охорони наполягав на тому, що я мав сидіти в будинку найближчий тиждень як мінімум. І це ще в кращому випадку всього тиждень...

Піднявшись з ліжка, пішов у душ, а потім спустився на перший поверх. З кухні знов доносився запах манки: вона сприйняла всерйоз моє дивне прохання того вечора і тепер готувала мені її вже третій день поспіль... 

Кілька секунд стояв перед дверима. Чомусь думав про те, як вона ставиться до мене...  Чи думає, що я дивний, чи ще щось подібне... Щось типу «багаті завжди зі своїми прибабахами». 

Не знаю чому, але я боявся її реакції на мене. Не хотів розчаровувати її, бо, здається, вона була однією з небагатьох людей, хто привносив у моє життя комфорт, нехай і за мої гроші. 

Як завжди, запросив її поснідати зі мною, однак тепер Марина підготувала собі власний сніданок, а не те саме, що їв я. Це був якийсь омлет, але дуже пишний, не памʼятаю, коли я їв щось подібне. 

— Хочете? — вона подивилась на мене і усміхнулась, підсуваючи свою тарілку. — Я ще не їла, тож...

— Та навіть якби й їла... Думаєш, я з тих, хто гидує у таких випадках? — я взяв виделку, яку Марина простягнула мені разом із тарілкою, і наколов на неї шматок омлета. 

Він практично розчинився у роті. Було дуже смачно.

— Не думала піти вчитися на кухаря? — запитав, беручи собі ще шматочок.

— Не вигадуйте, — відвела погляд. 

— Ну а що, правда ж, — я усміхнувся. — Ти готуєш дуже смачно, Марино.

— Дякую за комплімент, Владиславе Михайловичу...

— Це не комплімент, а щира правда, — торкнувся кінчиками пальців її долоні. — Дякую тобі. За все.

Насправді, я розумів, що дякував їй не стільки за вечері та сніданки, скільки за те, що вона була поруч. 

Коли побачив, що її щоки злегка почервоніли, то прибрав руку з її долоні.

— До речі... Ти дружиш з онлайн-шопінгом? 

— Що? — смуток на її обличчі вмить змінився на здивування.

— Мені треба дещо купити, посидиш зі мною, допоможеш? Я в тих магазинах не дуже... А охорона заборонила виходити, — як тільки згадав про те, що сталося кілька днів тому, то знову зітхнув. 

-— Добре, — вона кивнула.

Я встав із-за столу й пішов до вітальні, а от Марина не поспішала за мною. Спочатку вирішила прибрати тарілки. Все ж ,вона була дуже педантичною.

Я сів на диван і почав серфити інтернетом. Знайшов велику онлайн-книгарню, популярну мережу магазинів. Почав виставляти жанри... Здається, вона казала, що любить фентезі? 

Я в цьому взагалі нічого не розумів... Книги, хіба є сенс читати художню літературу? Життя занадто коротке, щоб випадати з реальності і витрачати свій час ще й на це. 

Вирішив спочатку погуглити фентезі і щось містичне, саме такі книги нібито цікавили Марину. Але всі ці довгі назви та яскраві обкладинки тільки заплутували мене... Все ж, вона напевно читала більшість з цих книжок, буде важко вгадати і купити щось таке, що вона і не читала, і що буде їй цікавим...

Я настільки поринув у процес «пошуку», що не одразу помітив, що Марини вже не було на кухні. 

Так, згідно розкладу, зараз вона мала невеличку перерву перед тим, як готувати обід. Мені стало цікаво, чим вона займалася... Підглядати, звісно, не дуже добре, однак...

Я відкрив у телефоні додаток, який показував мені, що відбувається у кожній із кімнат мого будинку.

Швидко збільшив її спальню на весь екран і дуже здивувався, коли побачив, що Марина саме у цю мить сіла на ліжко і поклала на нього ногу... Потім вона закотила штанину і я побачив, що вона щось там мастить. Якість картинки була не найкраща і збільшити її зображення я не міг, але здавалось, що Марина наносила на коліно якусь мазь.

І коли встигла поранитись? Може, через це постійно носить закритий одяг? На ній і водолазки постійно... Не хотілося думати, що якісь сліди були й на її шиї. 

Чомусь дуже захотілось прийти і перевірити. Але ж це буде дивно, правда? Вона красива і молода дівчинка, може, приховує сліди поцілунків від хлопця... Хоча ніби ще на співбесіді казала, що хлопця не мала. 

Коли побачив, що вона відкотила штанину назад і швидко пішла з кімнати, то відразу закрив програму.

Вже за кілька секунд Марина спустилася, а мені спало на думку все ж перевірити, що в неї там під водолазкою.