Влад
— Добре, а яка у вас була попередня робота? — запитав, зазирнувши в резюме чергової цукерочки, яка навряд чи колись тримала віника в руках.
— Я була помічницею менеджера, — сказала вона, присідаючи мені на стіл і нахиляючись вперед.
Її груди мало не випадали з надто глибокого декольте, і, можливо, в якомусь іншому місці — барі або клубі — такий вигляд був би доречним, але тут... Все ж, я шукав помічницю, а не коханку. В ідеалі дівчина мала б бути зацікавлена в постійній роботі, а не в шансі стати моєю утриманкою: такого добра мені й безплатно не треба.
— Дякую, — я зазирнув у резюме. — Дякую, Катерино. Якщо підійдете, вам зателефонують, а зараз я хочу зустрітися з усіма іншими кандидатками.
— До побачення, — дурна лялька усміхнулась і облизнула губи, а потім нарешті злізла з мого столу і пішла на вихід.
Наступна була приблизно такою ж самою, тільки рудою. Тепер я думав, що залишилось для комплекту ще брюнетку хіба «прослухати», і вже можна створювати свій дівочий поп-гурт.
— Доброго дня, — до кабінету увійшла дівчинка-брюнетка, на вигляд зовсім юна.
На ній не було ані косметики, ані червоного манікюру, як у всіх попередніх. І це мене реально зацікавило.
Вдягнена дівчина була у звичайні джинси та кофтинку. Хоча б виглядає, як і має виглядати.
— Доброго дня, — я почав гортати резюме, — Марина Левченко? — перепитав я її.
— Так, — вона кивнула.
— Я дивлюсь, ви ще доволі молода. Я шукаю прибиральницю на постійних умовах, тож якщо для вас це просто варіант тимчасового заробітку, то пропоную одразу відмовитись.
— Ні! — твердо сказала вона. — Я поки що не йду до університету, хочу накопичити грошей на нього і на житло. Навіть якщо і піду потім — то на заочне. А це всього дві сесії по два тижні на рік. Все одно ж навіть служницям має надаватись хоч якась мінімальна відпустка, правильно?
— Так, — кивнув, радий з того, що вона принаймні зацікавлена роботою, а не мною самим. — Але спочатку буде випробувальний термін. Якщо щось не вийде, ви не підійдете, то після його закінчення тимчасовий контракт на працевлаштування буде розірвано.
— А якщо підійду? — вона подивилася на мене з якимось викликом.
— Якщо підійдете, то ми переукладемо контракт з тимчасового на постійний, — усміхнувся дівчині, мені подобалась її ділова хватка і питання по справі замість недоречних залицянь. — Назвіть мені три ваші головні риси, що можуть допомогти в роботі, — попросив я.
— Я працьовита, чесна і відповідальна, — сказала вона на одному подиху. — Навіть незважаючи на те, що в мене немає досвіду, я впевнена, що впораюсь, бо швидко навчаюся новому.
— Це вже чотири, — я усміхнувся, коли вона раптом стала трохи засмученою: напевно, подумала, що щось зробила не так. — Але як на людину, яка на подібному інтерв’ю вперше, ви впорались дуже добре, — все ж похвалив я дівчину.
А вона одразу усміхнулась. Вочевидь, їй дійсно була потрібна ця робота. Вона мала конкретну мету, озвучила мені її практично одразу. Цілеспрямовані люди завжди працювали краще, тож я все більше і більше схилявся саме до її кандидатури.
Бо окрім чотирьох якостей, які вона назвала, вона ще й була явно незацікавлена в мені, це було одразу помітно. Напевно саме це і стало вирішальним пунктом вкупі з її бажанням заробити грошей на майбутнє.
— А ваш хлопець не буде проти того, що ви проживатимете в домі самотнього чоловіка? — поставив я останнє запитання.
— У мене немає хлопця, — вона знизала плечима. — Я самотня, без родичів, тож маю на все заробити собі сама.
— Добре, — я кивнув. — Можете йти до інших кандидаток.
На секунду мені здалось, що після цих слів вона засмутилась. Але дівчина — Марина — нічого з цього приводу не сказала...
— Дякую за цю можливість, — стримано сказала вона і пішла на вихід.
Вона була останньою кандидаткою, а я... Я не знав, як же вчинити краще. Ця молоденька в принципі підходила мені за всіма параметрами, але все ж її вік мене трохи бентежив.
Я сказав секретарці попросити всіх кандидаток йти по домівках і чекати на дзвінок впродовж трьох днів. Я все ще вагався з тим, щоб найняти молоденьку Марину. Вирішив перечекати пару днів і якщо ця ідея мені все ще буде здаватися найкращою, то взяти її на випробувальний термін.
Всі вихідні вдома теж постійно думав над цим питанням, хоча перед наступним тижнем треба б було зосередитись на бізнесі.
Кілька разів дзвонила Ліза. Спочатку їй було дуже цікаво, як же пройшов мій «кастинг», потім вона запрошувала мене в гості, а сьогодні ввечері взагалі взяла і з’явилася в гостях без запрошення.
— То ти як, впустиш мене? — продовжувала допитуватись Ліза.
З вікна другого поверху бачив, що її машина була припаркована перед ворітьми.
— Добре, зараз, — відбив виклик, а потім відкрив на телефоні програму смартбудинку. Там натиснув на червоний замок в районі хвіртки, і та автоматично відчинилась.
Щойно побачив, як Ліза залишила машину та увійшла на територію будинку, знов натиснув на замок, який вже зараз був відчинений і світився зеленим. Хвіртка зачинилась і замок знов засвітився червоним. Я ж пішов униз, щоб зустріти як завжди непрошену гостю.