19

Коли двері квартири відчинилися, на Ніка з Кирилом виставився молодик точнісінько такий як на фотороботі. Красивий, статечний, широкоплечий молодий чоловік.

– Максим Лютий тут живе? – запитав Нік.

– А кому треба?

– Нам. – відповів Нік. – Поговорити треба.

– Говори.

– Ми з поліції. Розслідуємо вбивство Тепленької Оксани Юріївни. – продовжував Нік дивлячись просто на молодика.

– І що далі? – спокійно запитав той.

Він не нервував. Навіть жодний нерв не сіпнувся, коли Нік сказав слово вбивство. Залізна витримка.

– Ви були її другом, так би мовити.

– Був. – знову спокійно відповів той. – Чого це вас має дивувати.

– Ні, нас не дивує. Ми би хотіли покласти кілька питань. – сказав Кирило.

– То кладіть. – відповів чоловік.

Його голос був холодний. Жодної нотки, яка би видала його страх чи знервованість. Так, наче це для нього зовсім чужа тема.

– Що ви можете сказати про неї?

– Нічого. Я не буду обсуджувати жінку, з котрою в мене був зв'язок.

– В розумієте, що її вбили! І ми шукаємо хто це зробив! – Кирило не витримав.

– А я тут до чого? – так само холодно відповів чоловік. – Яка мені вигода вбивати дійну корову? До того ж у мене є алібі. Я був на роботі. На новій роботі. Адже я тепер більше не мушу просиджувати життя лаборантом.

Отже, зламує мотив. І справді, якщо та робила йому подарунки, як то зазвичай в таких випадках буває – то він цілком правий. Питання в іншому – чому він такий холодний?

– Тобто, ви хочете сказати, що вона робила вам дорогі подарунки? – поцікавився Нік.

– Робила. І не лише дорогі. І не лише подарунки. – з кривою усмішкою відповів Максим. – Вам повністю розповісти як у нас це проходило? Чи може ви би хотіли почути щось інше. Наприклад зізнання в убивстві. Я вам уже сказав – у мене нема мотиву таке робити. Я коханець а не вбивця.

Тут Нік уже не міг витерпіти. Він вирішив розкрити карти, маючи намір побачити як молодик розколеться.

– Але ж саме вона зжила вашого батька зі світу!

– Так, я в курсі. Я чотири роки просидів в інтернаті через то. Тому і «сидів їй на шиї». Компенсував втрачене. Батьків не повернеш. А гроші мені завжди потрібні. Тай жінка вона вже й не така аж дуже стара. Для бідного хлопця це не поганий улов. Був. На жаль.

Так, не поганий. Цинік відбитий. Але на вбивцю не тягне. Мотив повністю ламає. Тай не виглядає він на такого, що міг би це зробити. Отже, вони знову помилилися. Нік уже збирався йти, як Макс окликнув їх з Кирилом і сказав одну цікаву річ.

– Її ненавиділа власна дочка. Це те, ще я можу в сказати напевно.