В той самий час Кирило сидів в одній з квартир і спілкувався з сусідкою покійниці. Людмила Орестівна була так би мовити доброю знайомою Тепленької.
– Ну не те щоб подругою. Просто добре зналися. – говорила жінка. – Ми колись якийсь час вчилися в одній школі. Потому мене батьки перевели знову в іншу школу і я її згубила з поля зору.
Жінка розповіла, що Оксана в школі була завжди на слуху. І не завжди за гарну поведінку. Дівчина була надто амбітна і горда. Вона навіть там вляпатися в якийсь скандал.
– Що саме там було – я вже не пригадую. Але точно пам’ятаю, що шум був страшний. Я якраз вже в іншій школі вчилася. Про це вам краще поговорити з нашою бабою Параскою. Вона мала би це знати. Ну хто як не вона?! – усміхнулася жінка. – Ви попросіть її пригадати цю історію. І вона вам точно розповість.
– Ну а про чоловіка її першого що можете сказати? – продовжував Кирило, насідаючи тим часом на пиріжки, якими його пригостила пані Людмила.
– Ви знаєте, він був добрим чоловіком. Але слабохарактерним. Аж занадто слабохарактерним. От і поплатився. А що ви так дивитися на мене? Ну з’їла воно його. От і все. Боже прости! Кажуть не можна говорити про покійників погано. Але факт.
Словом, характеристику пані Людмила давала своїм знайомій негативну. Вона не дуже вдавалася в подробиці. Однак, і з того що казала можна було зробити висновок, що Оксана Юріївна була що називається – «баба-грім». Проте нічого такого, що могло би дати слідству хоч якусь зачіпку, не було. А те, що жінка мала такий характер – то це вже її особисті проблеми і проблеми тих, хто з нею зв’язався. Хоча.
– Ви знаєте, – продовжувала пані Людмила, – я взагалі дивуюся. Вона моя ровесниця. А коханця собі завела такого молодого, що аж мені соромно за неї.
– Молодого? – перепитав Кирило. – Ви його бачили?
– Так. Кілька разів. Мені здається, йому не більше тридцяти. Ви ж розумієте, що це солідна різниця у віці. І він міг би бути її зятем. Хоча, краще нехай вже коханцем.
– А ви можете його описати?
– Аякже. Високий, стрункий, статний, вродливий, елегантний. На якогось актора схожий з любовних серіалів. Я коли вперше їх разом побачила – аж рота роззявила.
– І від давно цей красень за Тепленькою ушивався?
– Ви знаєте, я так достеменно сказати не можу. Але мені здається, близько року. Або приблизно. Я їх побачила в перше десь місяців сім чи вісім тому.
Кирило подякував за смачні пиріжки а особливо за надану інформацію і поспішив до баби Параски аби встигнути ще сьогодні до неї на аудієнцію.
#211 в Сучасна проза
#163 в Детектив/Трилер
#55 в Детектив
детективні рослідування, кохання і робота, розкритття_злочину
Відредаговано: 17.09.2026