3

Тим часом Кирило з Наталею намагалися витягнути з наляканих сусідів будь-яку інформацію, яку лише ті могли їм розповісти. Ті говорили не дуже охоче. Дехто казав, що майже не знав покійницю. Інші мало не святою робили. Аби лише позбутися допитувачів. Щоправда баба Параска, з третьої квартири, не була така скромна, як решта.

– Ой, то не жінка була а щось з чимось! – стогнала стара. – Та вона могла кого хочеш в асфальт зарити. І не думайте, я не маю ні на кого ніякого зуба. В мене їх взагалі вже нема – і вона посміхнулася своїм беззубим ротом. – А от про Оксану скажу вам так: нема чого дивуватися. Вона багатьом дорогу переходила.

Баба Параска розповіла, що пані Оксана була далеко не такою «святою», як всі її чомусь вважали.

– Чоловіка свого першого вона зі світу зжила. – бубоніла бабуся. – Добрий був занадто. От і зійшов до гробу. Все їй мало було. Ах, що й казати. Скоро вона звела.

Зі слів старенької, в Оксана довела чоловіка до страшого стану. Той почав випивати і закінчив тим, що його запроторили до якоїсь клініки, де він «успішно і протягнув ноги». Словом, картина маслом. Але її ще треба перевірити. Бо як сказала баба Параска, в чоловіка були родичі. І вони були дуже проти такої «невісточки».

– Ясна річ – проти! – сказала Наталія до Кирила, коли вони вийшли від старенької. – Ще би не були проти. Якщо бодай сота частина з цього всього правда – то треба шукати родичів «нещасного».

– Думаєш, що вони би хотіли помститися? За стільки років? Якось не дуже клеїться! Якщо вже така справа – то відразу би їй дали тягла. А що тепер вже? Кому від того легше зараз буде. – відповів Кирило. – Не думаю. Але перевірити не зашкодить. Я думаю, що треба буде краще поритися в її теперішньому. Якщо вона справді така мегера, як каже сусідка, то копати так глибоко не буде потреби.

Вони підійшли до машини, в котрій вже сидів Нік. Він щойно перед ним сів і розклавшись на сидінні, думав про цю нову справу і складав собі план на завтра. Коли підійшли Кирило з Наталею він відкрив очі і запитав:

– Ну як?

Наталія розповіла усе, що їй розказувала баба Параска. Нік мовчки слухав, не перебивав. А потім промовив:

– Гарненька в нас виходить сеньйора була, нічого не скажеш.