15

Валентину Романівну відпустили. Ніяких зачіпок. Тай мотиву як такого не було. Так, вона ображена. І що? Це ж вона підставила свого чоловіка, котрому ледь не впаяли десяточку за просто так. А він, коли обмив з себе всі наклепи – вирішив попрощатися з нею. Так що ніяких образ.

Тай сама вона призналася, що момент вбивства знаходилася в готелі. Не сама. І це підтвердили в самому закладі. Отже, є алібі. А раз є – значить вільна.

– І знову в нас облом. – бурчав Кирило. – Ну от що за день такий.

Нік здивовано подивився на Кирила а Наталія лише усміхнулася.

– То його нині одна дівка відшила. До того ж в грубій формі. – сказала вона. – От і казиться наш Кирило.

Ніка зачепили ці слова – «відшила в грубій формі». Що ж вони можуть означати? Може це просто він так чіпляється до слів. А може ні! Може в них захований зміст. Може вони і приведуть його до розкриття цієї справи?

– Що в нас ще є? – сказав він. – Які ще в нас є варіанти? Хто ще потрапляє в поле зору?

Але таких не було. Нічого до голови не приходило. Наче всіх можливих підозрюваних перегорнули. Ну нема більше на кого думати.

– От власне, що нема. А це означає, що вбивця на це і розраховує. Він десь близько. Але водночас і далеко. Рівно на такій відстані на якій ми не зможемо на нього подумати.

– Ніку, але ж у нас нікого такого нема! – сказав Кирило. – Всіх, хто міг або був якось дотичний ми вже перевірили. Все відпало.

Так, він правий. – додала Наталія. – Нема нікого, за кого би ми могли ще зачепитися.

– А знаєте що друзі мої, – якось загадково сказав Нік, – їдьте ще раз туди. Але не на квартиру. А займіться пошуком знаряддя вбивства. До вас підключаться патрульні і місцевий дільничний – Ваня Всезнаючий. А я тим часом займуся однією справою. А потім, десь за годину-дві, долучуся до вас.