13

В експерта було ще цікавіше. Відпечатки пальців він всі ідентифікував. Там була маса, так як до Матвія Броніславовича приходило багато людей. Тай сусіди заходили теж. А найцікавіше, що він там знайшов відпечатки його дружини. Тієї самої, котру Нік планував арештувати.

– А от так от, Ніку! Отак! – говорив Федір Арнольдович. – Її відпечатки в картотеці є. Давно залишила. Ще коли була не Товстун і не Сірниковська а Хвіст. Так-так, Хвіст Валентина Романівна.

– Як цікаво.

– Не те слово. – усміхався експерт. – Боюся, що вона вам додасть роботи. За цією дамочкою золоті гори. Я коли взявся за пальчики, то заразом і прочитав її «біографію». Насичено жила в молодості.

Ніка такі слова зацікавили. Тож він відразу ж зателефонував Саші аби та швидко пошукала дану особу. Виявилося, що Хвіст була досить активною студенткою. Була в центрі багатьох різних інцидентів. Не одноразово її притягали до відповідальності за порушення спокою, аморальну поведінку і навіть за крадіжку.

– Ого! То солідний список гріхів! – дивувався Нік. – Дякую Саша. – і повернувшись до Федора Арнольдовича продовжив з ним бесіду. – Ви щойно зрушили нас з мертвої точки. Хто би міг подумати, що вона вже третє прізвище міняє! Втім, з таким послужним списком – було б не розумно не поміняти.

Експерт тим часом зробив чаю собі і Нікові. Він сів за стіл і поклав перед Ніком чай з печивом.

– Ах, Ніку, чого лише не зустрінеш між людьми. – похитав головою Федір Арнольдович. – І ти ще чомусь дивуєшся! Мені деколи здається, що ми не в двадцять першою столітті а десь в епоху динозаврів. От чесно тобі скажу як є. Ну от подивишся деколи на людей і не можеш зрозуміти: чи то вони так спеціально роблять чи то вони справді такі. Невже не можна жити собі спокійно і не робити нікому неприємностей! Ну от для чого, скажи мені, вбивати було цього вашого Товстуна? Що це змінить? Кому від того легше?

– Та нічого це не змінить дядьку Федоре. – зітхнув Нік. – Людській нікчемності нема межі. Як і нема між справедливість і помстою, амбіцією, гонором. Та чим завгодно. Чим лише не прикривають злочинці свої дії. А результат один.

Він був правий. Результат один – зло. А зло породжує зло. І немає ніякого виправдання тому. Є сухий, холодний факт. О, якби ж кожен хто задумує злочин спочатку добре подумав що він робить і як це для нього кінці-кінців закінчиться. Бо рано чи пізно а все одно відповідати доведеться. Як не тут – то там. Шкода, що більшість цього не усвідомлює. Або не хоче усвідомлювати.