11

Саша, як завжди, сиділа за комп’ютером. Вона робила якусь свою роботу. Але коли зайшов Нік, то вже саме встигла все закінчити.

– І так? – було першим виразом Ніка.

– Ти не повіриш!

– Та не може бути! – зробив круглі очі Нік. – Невже нічого нема?

– Ну чому нема. Є. І причому є таке, що тобі сподобається. Але спершу чарівне слово!

– Вечеря. – відповів Нік.

– А твоя журналістка мене не з’їсть? Я чула, вона «зубата» дама. – жартувала Саша. – Втім, я би згодилася і на шоколадку. Але раз сам пообіцяв… Тебе ніхто за язик не тягнув. Отже, слухай сюди, дружина твого покійничка така собі Валентина Валентинівна Сірниковська справді подала була свого чоловіка на розлучення. І навіть намагалася заволодіти його квартирою. А це на хвилинку трикімнатна і не десь в кінці географії а в пристойному районі. Втім, їй нічого не вдалося. Його випустили. І він її попер під три чорти.

– Стій! Але ж в них є дитина! Вона цілком може претендувати. А це тяганина. – перебив Нік.

– Ні, Ніку, не так. Претендувати вона ні на що не може бо ця квартира записана на його маму. А та ще на той світ ніяк не планує. Там вони просто собі жили. Як кватиранти. І не більше. А от щодо дитини – то тут взагалі щось з чимось. Бо Матвій коли вийшов – то зажадав тест на батьківство. І як гадаєш, що сказав йому чарівний документ?

– Що він не батько.

– Точно. Більше того, що батьком він ніколи бути не міг. Тож попер він свою не благовірну в три шиї і без будьте здорові. Отак-от. Чим тобі не мотив?

Нік замислився. А що, мотив. Навіть дуже сильний. Він заклав руки за спину і підійшов до вікна. Нік дивився на вулицю і думав. Думав про те, якою підступною може бути людська ненависть. Якою холодною може бути людина, котра поруч тебе. Як світ живе фальшиво, виключно по розрахунку.

– А тепер увага, джек-пот! – продовжував Саша. – Вона була тут. Чотири дні тому вона приїхала. Я знайшла її в списках пасажирів поїзда. І має поїхати нині о десятій вечора тим же поїздом.

– Ти хочеш сказати, що вона зараз сидить собі десь в якомусь кафе і «насолоджується завершеною справою»? І увесь цей час була тут, під носом?

– Саме так!