Служителі Феміди
4
Нік прийшов, як завжди, на годину раніше. Він звик з’являтися на роботі швидше встановленого часу. Так само як і йти пізніше. Вдома він лише спав, снідав, іноді ще й вечеряв, приймав ванну і міняв одяг, котрий прала йому дорога пральна машинка.
Першим ділом він навідався до Саші. Якщо вона щось знайшла цікавого, то це буде кращим подарунком для нього. Звісно, після висновку експерта.
– То отже, що ти мені скажеш доброго? – запитав Нік.
– Доброго хочеш. – усміхнулася Саша. – Ну тоді ось тобі роздруківки. Почитаєш собі. Там буквами написано.
– А ти їх не всіх знаєш?! – іронічно усміхнувся Нік. – Що ж, дякую. Не буду тобі заважати.
Далі він направився до експерта. Тут ситуація була теж плідна.
– І так, вбили тонким і гострим. Швидше а все якоюсь спицею. Можливо шилом. Довгим.. Удар був один. Але точно в ціль. На тілі не має жодних ознак боротьби. Так само як і злому дверей. Правда, там пальців повно. Я ще не всі ідентифікував. Тут порадувати тебе не маю чим.
– Виходить, він сам відкрив двері. – сказав Нік. – Бо знав вбивцю.
– Скоріше за все – так. – сказав Федір Арнольдович. – До того ж вбили його з самого ранку, як я перед цим і зазначав. Десь година восьма. Тіло пролежало в квартирі майже добу.
– Дякую вам. Я побіг.
Нік повертався до себе в кабінет з цілим стосом паперів, котрі треба було перечитати і які, можливо, дадуть підказку як поступати далі, куди рухатися і кого саме шукати.
#236 в Сучасна проза
#157 в Детектив/Трилер
#57 в Детектив
детективні рослідування, кохання і робота, розкритття_злочину
Відредаговано: 05.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
