3

– І так, Матвій Броніславович Товстун, сорок шість років, розлучений. Викладає історію і математику в третьому училищі. Останнім часом проживав один. Втім, до нього часто навідувалися різні особи, в тому числі і жіночої статі. Отака от коротка характеристика на нашого клієнта.

– Ну, що скажете, панове!? – спитав Нік. – Я ще додам, що жив тихо. Ні з ким не задирався. Вів здоровий спосіб життя. Давав приватні уроки. Під під’їздом стоїть його машина. Солідна тачка. Втім, це не аргумент.

Так, характеристика виключно позитивна. Але таке у них не перше. І саме це найгірше. Бо коли починається процес пошуку – от тоді якраз і починають вилазити всі темні сторони світлосяйної особистості. Хоча бувають і винятки. Але то швидше виключення би все так і було як говорять.

– Треба поїхати в училище, поговорити з ними. А ще треба знайти його дружину. Як не як а залишається квартира. І можливо навіть і мотив. – продовжив Нік. – Думаю, Кириле ви з Наталею поїдете на місце праці покійника. Добре там потрусите все. Ну мало що там скажуть. А я піду що Саші. Хай шукає все, що лише можливо знайти на цього Товстуна. Будемо шукати причину. Знайдемо мотив – знайдемо і того, хто його привів в дію.

Кирило з Наталею вийшли з кабінету а Нік ще якийсь час сидів і допивав свою каву. Потім встав і пішов до Саші.

– Знайди мені все, що лише зможеш. – сказав Нік. – Постарайся якомога більше інформації нарити. Може він десь світився. Може проходив по якихось справах. Хоч щось. І не забудь про його ноутбук, котрий ми з Кирилом привезли. Може там щось буде. А я їду додому. Ніч була просто чудесна. Спати хочу, що аж падаю з них.

– Надіюся, ти не сядеш за кермо? – запитала Саша.

– Ні, Андрій відвезе. Він нині на чергуванні. Тож поки є хвилина – підкине. Ну все, я пішов. А ти постарайся щось знайти. До завтра!