Розділ 4.

Лев якраз завершив розмову по мобільному, коли до кабінету зайшов Захар Андрійович.

– Нарешті, – усміхнувся Лев, підводячись назустріч і простягаючи руку для рукостискання. – Як ідуть справи?

– Вітаю. – Захар потиснув його руку й опустився у крісло навпроти. Втома помітно відбивалася на його обличчі.

– Виглядаєш так, ніби останні кілька днів зовсім не спав.

– Майже вгадав. – хмикнув Захар. – Але воно того варте.

Він коротко розповів про новий проєкт – відкриття філії компанії в іншому місті. Попри певні труднощі, усе складалося напрочуд успішно. Деякі процеси рухалися повільніше, ніж хотілося, окремі питання досі затримували роботу, але загалом справи йшли добре.

Лев уважно слухав, час від часу ставлячи уточнювальні запитання. Його цікавило все: як проходить набір співробітників, чи вдалося сформувати основну команду, які виникли труднощі з організацією роботи та що саме зараз найбільше гальмувало запуск.

– До речі, Христина Миколаївна просила ще одну людину їй у допомогу, — згадав Захар. – Не обов'язково, щоб ця людина їхала до філії. Можна організувати роботу віддалено, тож виїжджати з міста їй не доведеться.

– Добре, – задумливо відповів Лев. – Подумаю, кого можна буде підключити і як краще це організувати.

Вони ще деякий час обговорювали робочі питання, після чого Захар уже поцікавився справами самого Лева.

– А в тебе як? Судячи з того, що чув, останній проєкт вийшов досить вигідним.

– Є таке, – задоволено усміхнувся Лев. – Зустріч пройшла краще, ніж очікували.

Він розповів кілька деталей щодо переговорів із потенційними клієнтами, згадав основні домовленості й те, над чим зараз працювала команда.

– Якщо все піде за планом, готуємо договір на підписання. Йдеться про довгострокову співпрацю.

Захар схвально кивнув.

– Це вже серйозно.

– Саме на це й розраховую.

Лев відкинувся на спинку крісла. Він не приховував задоволення. Успішна угода могла стати для компанії не просто черговим вигідним контрактом, а хорошим поштовхом для подальшого розвитку. Попереду було ще багато роботи, але цього разу він уперше за останній час дивився на неї з відчуттям, що компанія рухається саме туди, куди він її вів.

Вони ще трохи обговорили робочі питання, уточнили кілька деталей щодо проєктів, після чого Лев нарешті відкинувся на спинку крісла й усміхнувся.

– Тобто Христину Миколаївну ви все ж таки забираєте до себе?

Захар на мить замислився, а потім усміхнувся.

– Схоже на те. Тепер я без неї нікуди.

Лев розсміявся, і Захар теж не стримав усмішки.

– Ну, тепер усе зрозуміло. – крізь сміх промовив Лев, а потім уже з усмішкою додав: – Тепер мені доведеться шукати їй заміну. І, як я розумію, ще й наймати кількох людей додатково. – він помовчав. – Ех, підкидаєте ви мені, Захаре Андрійовичу, роботи.

– Та годі вам. – засміявся Захар. – Поручіть це комусь із відділу кадрів.

– Тобі легко казати, – відповів Лев. – Може сьогодні вип’ємо по келиху?

– Вибач. – розвів руками Захар. – Сьогодні ніяк. Христина….

– Можеш не пояснювати. – відмахнувся Лев. – Сімейне життя – воно таке.

– Яке? – засміявся Захар дивлячись на друга. – Ти ж жодного разу там не був. Сімейне життя – це такий вид стосунків, де один завжди неправий, а інший – жінка.

– От тому я там і не був.

– В тебе усе попереду, друже. – проговорив Захар і з усмішкою продовжив, хоча очі залишалися серйозними: – Але це крутий досвід. Коли у тебе є сім’я, всі твої прагнення стають зрозумілими. І ти вже працюєш, будуєш будинок,  не просто так, ні. Тепер є для кого. Тепер вдома не пусто. Бо є у ньому господиня. Є кохана.

– Ти, друже, став останнім часом сентиментальним. – косо поглянув на нього Лев. – невже ти натякаєш, що вас чекає поповнення.

– Ні на що я не натякаю! – знову засміявся Захар. – Але все попереду.

***

Ранок почався з приємного здивування. Не встиг лев увімкнути комп’ютер, а почув звук вхідного повідомлення. Він швидко пробіг по короткому змість і зберіг вкладенні файли в потрібну папку. На його обличчі з’явилася незвична усмішка. І сторонньому спостерігачу було б зрозуміло, що чоловік задоволений. Але нікого поряд не було, тому він і не стримувався.

Заваривши собі каву, Лев повернувся за стіл і взявся до перегляду пошти. Згодом Карина принесла кілька документів на підпис. Він підписав їх, а потім доручив їй зв’язатися з відділом кадрів і попросити Зою Дмитрівну піднятися до нього. Треба було вирішувати питання нестачі працівників у компанії.

А вже пізніше, коли всі нагальні питання були вирішені, Лев відкрив надіслані йому раніше документи. Робота над ними зайняла добру половину дня. Він навіть не пішов на обід. І, на щастя, цього разу ніхто його не смикав.

Він набрав секретаря по внутрішньому телефону й попросив її зайти.