8. Ростислав. "Я хочу повернутися..."

Я дивився на неї і думав, яка ж вона мрійниця. Такі люди завжди літають в хмарах, а потім хтось спускає їх з небес на землю. Часто цей спуск більше схожий на падіння, і без травм не обходиться. 

— Ти добре постаралась, — сказав я врешті-решт. — Чесно, я не очікував від тебе подібного. Але це не спрацює. Занадто наївно думати, що все можна так просто виправити якимось одним планом. 

— Звичайно, легше всіх повиганяти, а фірму продати! — відповіла вона. — Зате якби ви її залишили і працювали над вдосконаленням ідей вашого батька. то мали б стабільний високий прибуток. Бо люди завжди щось святкують!

— Я і так працюю над її удосконаленням, ніхто не купить її за хороші гроші, поки вона збиткова, — я зітхнув. 

— У вас хіба немає грошей? — вона знизала плечима. 

— Мій звичний спосіб заробітку зараз мені недоступний. Тож якщо продам фірму, зможу вкласти гроші в якийсь інший, нормальний і стабільний бізнес, — пояснив я. 

— Вважаю, що починати щось з нуля важче, ніж займатися тим. що уже сформоване, — вперто продовжила Яна. 

— Ну от коли в тебе буде свій збитковий бізнес, тоді будеш вирішувати ти, — я знизав плечима. — Але ця фірма зараз під моїм керівництвом, тож прийматиму рішення я. 

— Якщо у мене буде бізнес, він збитковим не буде, — вона ледь задерла носа.  — я потурбуюся, щоб він був дуже успішним!

— Якщо будеш працювати так само, як тут, я в цьому сумніваюсь, — я знизав плечима і усміхнувся. — Хоча, як там кажуть, навіть годинник, що зупинився, двічі на день показує правильний час. 

 — Ви вважаєте, що я погано працюю? — її брови насупились. — Так-от, я доведу, що це зовсім не так!

— Просто треба до всього ставитись трохи реалістичніше, Яно, — я зітхнув, згадавши про свою власну мрію. Не знаю, кому я це казав насправді: їй, чи все ж собі. — Є речі, які неможливо виправити, і ситуації, з якими можна тільки змиритися та відпустити.

 — Якщо це стосується здоров’я чи чогось подібного, — не погодилась вона. — Тоді так. А все інше можна виправити, якщо тільки дуже добре постаратися!

Її фраза про здоровʼя змусила мене насупитись. Значить, в фірмі все знають?

— Я б хотів, щоб про моє минуле і здоровʼя на фірмі ніхто не пліткував, — здалося, я сказав це трохи зарізко, я сам не впізнав свій голос, тому я трохи розгубився і одразу додав: — Будь ласка.

 — А я не в курсі, — Яна здивовано поглянула на мене. — Хіба у вас є якісь проблеми? Дивлячись, як ви займаєтесь на тих тренажерах, ніхто навіть не подумає, що у вас щось не так зі здоров’ям…

— А ти хіба щойно не натякала на мою невдалу спортивну карʼєру? — я насупився. 

 — Ні, я просто так це сказала, зовсім не мала вас на увазі, — вона похитала головою, від чого її золотаве волосся розметалося по плечах. 

— Тоді забудь, уяви, що нічого не чула. І щоб про це на роботі ні слова! — одразу додав я.

— Добре, це взагалі не в моєму стилі — пліткувати про інших людей! Так що можете бути спокійні! 

— Домовились, можеш йти. 

— Добре, до завтра! — вона вказала на свою теку. — Хай це залишається у вас. У мене ще є…

***

Коли я повернувся додому, то побачив, що Міка стоїть перед дзеркалом і фарбує губи червоною помадою. Вона була в шикарній чорній сукні, яку, тим не менш, мені зараз хотілось взагалі зняти… 

— Кудись збираєшся? — запитав, торкнувшись долонями її талії.  

— Ти хіба забув, що у Дена день народження? — вона здивовано підняла брови. — Нас обох запросили! Збирайся!

— Там будуть всі мої суперники, я не піду,  — я насупився. — Вони всі раді, що я більше не можу їздити. 

— Ти говориш дурниці, — сказала Міка. — Насправді ніхто про тебе нічого не думає, кожен переживає лише за власні успіхи!

— Я хочу повернутися на трасу, — я не збирався знову піднімати цю тему, але вона спливала сама раз за разом. 

Я хотів почути від неї слова підтримки. Всі ці місяці я хотів цього більш за все на світі. Хотів почути, що вона вірить, що я повернусь, що вона хоче цього.

 — Ти весь час тільки про це й говориш, — вона невдоволено скривилася. — Невже не можна розслабитися і не зациклюватися на гонках?

— Я не піду з тобою, — я прибрав руки, розвернувся і пішов у напрямку ванної кімнати. — Гарно погуляти…