7. Яся. "Я маю йому довести..."

 — Як справи сьогодні в садочку? — запитала я доньку, коли ми сіли вечеряти. — Влад більше не ображав тебе?

— Він хотів забрати моє яблуко, — вона насупилась. — Але Маша дала йому своє.

 — Маша молодець, — сказала я неуважно. В голові саме структуризувала ідеї майбутнього плану. Але поки Аліса не заснула, займатися цим немає сенсу — вона буде діставати мене своїми запитаннями, і вийде погано. 

 — Ти ж казала, що треба вміти постояти за себе. — насупилася донька.  — Чому Маша молодець, а я ні?

Це питання поставило мене в глухий кут і якийсь час я мовчала, а потім знайшлася:

 — Ви обоє молодці, кожна по-своєму.  А тепер подивись один мультик і будеш лягати спати. 

— Добре, — вона кивнула. — Але я хочу довгий мультик.

 — Довгий, тихенько дивишся і зразу лягаєш спати, о’кей?

Може, це було не зовсім педагогічно, але мені не терпілося швидше почати працювати над планом. 

— Оʼкей, — по-діловому сказала мала і відкрила ютуб.

Я прикрила двері у її кімнату і сіла за стіл в своїй спальні. Дивно, що поки я займалася домашніми справами, ідеї так і шикувалися в чергу в моїй голові. Але варто було відкрити ноутбук — і всі вони ніби зникли. 

Я надрукувала вгорі “План” і знову трохи почекала. Може, згадаю. що хотіла писати першим?

Але не згадувалося. Ех, треба було начитати на диктофон. Тепер доведться придумувати заново..

Я зітхнула і взялась до роботи…

Отямилася, коли годинник показував першу ночі. Сходила в кімнату малої. Вона мирно спала, телевізор був увімкнений, але стояв на паузі. Я вимкнула його, поправила Алісину ковдру і повернулась до себе. Ще раз все перечитала. Зрозуміла, що треба дещо змінити, і почала вносити правки. Коли все було готово, і план нарешті повністю влаштовував мене, було пів на четверту ранку. Я впала на ліжко й одразу відключилася…

                                                                ***

Наступного дня я прийшла на роботу раніше за свого боса. Не терпілося довести йому. що я професіонал. Вже й електронну пошту перевірила,  і ще раз перечитала план. знайшовши кілька зайвих ком, а Ростислава Володимировича все не було. Може, він взагалі не прийде сьогодні? Я відчула розчарування. Але ще більше мені хотілося спати. Я подумала, що лише на одну мить заплюшу очі, а потім знову буду займатися робочими справами. Поклала руки на стіл, а на них голову… і провалилася в сон. 

Отямилась від того, що хтось доторкнувся до мого плеча. 

Я побачила перед собою Ростислава. От чорт, не треба було мені  заплющувати очі… Тепер отримаю догану за сон на робочому місці…

— Була весела ніч? — хмикнув він, усміхаючись. 

— Можна й так сказати, — пробурмотіла я.   — Вибачте… План я зробила, переслати вам?

— Ходімо подивимось його разом, — він кивнув в сторону свого кабінету.

 — Добре, — відчувала, що мої руки ледь-ледь тремтять, коли брала теку з роздрукованим планом. Хвилювалася, що він скаже, що це повна дурня. Але краще вже осоромитись і забути, ніж очікувати “розправи”.

Тому слухняно пішла за ним у його кабінет. Сіла на стілець навпроти його столу і поклала перед ним теку з планом. 

Він почав передивлятись документи, але з кожною сторінкою його і без того похмуре обличчя ставало похмурішим.

— Щось не так? — обережно поцікавилась я. 

— Витрати все ще завеликі, — він відірвався від документу і поглянув на мене. — Навіть без оренди, ти хочеш оплачувати всі ті години роботи працівникам. Раз це благодійність, чи не можемо ми обрати тих працівників, які готові зробити це безплатно? А не по квоті як для куплених свят. Я готовий дати на матеріали і тому подібне, але не на оплату такого рівня.

 — Добре, думаю, такі робітники знайдуться. — я наважилася поглянути йому в очі. — А ви можете нікого не скорочувати? Зараз людям дуже складно знайти роботу..

— Ні, скорочення уникнути не вийде, — він зітхнув. — Хіба що ми раптово вийдемо наступного місяця в суперприбуток. Але ти сама розумієш, що таке практично неможливо, особливо з цією благодійністю. 

 — А раптом ми вийдемо у цей суперприбуток, — я зазирнула йому в очі. — Я там в кінці написала ще декілька ідей не щодо благодійності, а взагалі стосовно роботи фірми…