3. Яся. Я маю його зупинити!

Я все записувала, а сам думала про те, навіщо йому окремий кабінет та ще й з душем. Для любовних утіх? Більше нічого мені на думку не приходило. Але якось тупо водити дівчат на роботу, я йому на це натякнула, сказавши про тоненькі стіни, але він відповів, що вмикатиме музику. Думаю, бухгалтерки будуть у захваті від тих концертів!

Та все ж він керівник, тож це його справи, що і як робити. Мій же обов’язок — виконувати його вказівки, хай би якими безглуздими вони не здавались…

— А які у вас плани сьогодні  на другу половину дня? — запитала я. 

— Я хочу вивчити витрати фірми, ну, це робота не на один день. 

— Направити  до вас керівника фінансового відділу?

— Я поки що взагалі не розумію, як це все працює, — він дещо насупився. — Коли у вас черговий проект? Хочу поїхати і сам все побачити.

 — У суботу буде день народження Камілли, відомої співачки, ми організовуємо дозвілля гостей, — сказала я. — Початок о десятій. 

— Ранку? — він здивувався. — Хто ж так рано святкує?

— Там буде цілий день у вигляді квесту, а в кінці вже застілля, — пояснила я.  — І концерт. 

— Наша фірма відповідає тільки за дозвілля? Ми не підбираємо їжу і тому подібне? Як це все взагалі відбувається?

 —  Ми організовуємо все, — пояснила я. — Ну місце зазвичай обирає замовник із запропонованих нами. Ми співпрацюємо з різними ресторанами та банкетними залами. Там уже турбуються про харчування, а оформляють зал наші працівники. І аніматори теж наші…

— Цей захід теж буде тематичним? — продовжив допитуватись Ростислав. — Яка тема? 

 — Це буде квест у стилі початку двадцятого століття, — пояснила я. — "Великий Гетсбі" і тому подібне. Гості одягнуться в стилі тих часів, також страви підберуть в тему, торт, декорації і тому подібне. 

— Зрозуміло, — я кивнув. — А декорації ж робимо ми, правильно?

— Так, — кивнула я. — У нас є відділ, що займається оформленням, і відділ аніматорів. 

— То в нас є майстерні? Цікаво буде на це подивитись. Візьмеш мене з собою на оформлення зали, ти ж там будеш?

 — Без проблем, — сказала я. — Візьму. Зараз, якщо хочете, можна справді подивитись відео  нарізки з організованих раніше нами свят. Ви отримаєте уявлення, як усе відбувається…

— Добре, давай подивимось…

***

Наступного ранку в кабінеті нового боса панував хаос — робітники виносили з кімнати для відпочинку меблі. А потім принесли якісь великі коробки і почали розпаковувати. Його самого в цей час не було. Я зазирнула туди, бо було цікаво. Спершу подумала, що то якісь приладдя для садо-мазо, а потім зрозуміла — це всього-навсього тренажери. Нормально, він що, вирішив перетворити офіс на спортивний зал? Ще скаже всім перед роботою зарядку робити, як було у нас в початкових класах, коли я навчалася в школі. 

Він з’явився в приймальні, коли вже все було готове і робітники пішли. 

— Ви вчора говорили, що хотіли опівдні провести нараду для всіх працівників, — сказала я. 

— Так, ти всіх попередила? У мене є важлива обʼява. 

 — Так, всі чекають  у залі. — сказала я і подумки додала:  “І матюкаються, що замість обідньої перерви змушені вислуховувати твої важливі “об’яви”. А правильно казати “оголошення”!”

— Добре, — він кивнув. — Тоді ходімо.

Ми зайшли до зали, і шум-гам там відразу ущух. Люди з цікавістю дивилися на нового керівника, намагаючись здогадатися, яку новину він хоче їм повідомити. 

— Отже, не буду тягнути кота за… хмм, — він обірвав себе. — Я хотів повідомити, що з наступного місяця скорочу штат десь на третину, бо ми ніяк не вийдемо на прибуток, так більше не має продовжуватись…

Я була шокована не менше за всіх присутніх. Його батько завжди дбав про своїх працівників, може, навіть, не на користь собі. Але за це його й любили… А цей тип відразу налаштував усіх проти себе. 

Перш ніж мої колеги встигли отямитися, я підвелася і сказала:

 — Це неправильне рішення! Ви цим утопите фірму!