Розділ 2.8. Голосіння роздмухувало Віщий Вогонь Землі, аби добути Спільну Радість очищення душі світу.

Всесвітню колективну мистецьку акцію осередків Звукрії «Збір фіґового листя і спалення сорому» Вишні Сили погодилися проводити як Шлюб Неба і Землі у період весняного рівнодення протягом Довгого Дня.

Проєктне завдання вимагало покладатися на національні традиції Предків, але не копіювати їх. Домовилися працювати над звичаєвим дійством так, аби воно стало кульмінацією звукрівського річного Календаря, над котрим Небо і Земля наполегливо працювали. У ньому не мало бути прив’язки до міфічного життя якогось божества, зв’язку з сільськогосподарськими роботами, але мали, передусім, відобразитися факти циклічности в Природі Землі, пов’язані з Всесвітом.

Вишні Сили також розв’язували завдання Сонячно-Земного циклічного розвитку Природи в системі Галактичного річного циклу, що тривав сто сорок сім земних років. Число 147 визначало довжину пар нуклеотидів  у найменшій структурній одиниці ДНК людини. Така «закваска» створювала можливості для моделювання людських організмів відповідно до умов життя в Космосі.

Після змін розташування Осі Землі, швидкости обертання планети довкола Сонця, а ТриМісяця довкола Землі, були створені умови до впровадження числового модуля 147 у тривалість року на планеті людей. Та еліптична форма орбіти й зміна сили тяжіння ТриМісяця, котрий також, як і Земля, тепер обертався за триквестерною програмою довкола власної осі, диктували умови для особливого добового й місячного обліку часу. Доба за таких умов тривала дванадцять годин, місяць – чотирнадцять діб, а рік – десять місяців У період весняного сонцестояння сьома доба тривала сорок вісім годин (чотири звичні доби), а в період осіннього сонцестояння - тридцять шість годин (три звичні доби). Так відбувалося узгодження космічного й земного руху систем життя.

Періоди весняного і осіннього сонцестояння в Календарі Нової Ери Вишні Сили заклали як періоди, сприятливі для запліднення. Їх назвали Днями Роду, з котрими пов’язувалося Магічне Коло Роду, котрим Земля разом із Сонячною системою слідувала Галактикою і яке творило зоряний шлях Кола РА. Воно включало п’ять зоряних груп, котрі управляли Стихіями Природи, а саме: Вогненне Коло РА, Земляне, Ефірне, Водне і  Повітряне. 

Відповідно змінювалися календарні цикли пір року з чотирьох на дві: Весна-Осінь. Літо й Зима втратили кліматичні ознаки, однак зберігали генетичні, програмуючи нуклеотидне кодування життя організмів.

Тривалість «Десять місяців року» визначала співвідносний із Космосом земний Час виношування людського плоду матір’ю. Воно реально й символічно охоплювало Магічне Коло Галактичного числення, котре описувалося Законом Рівности Творіння.  Вуй залишив для спадкоємців його словесний опис у такому визначенні: «Всі істоти рівні перед ликом Творіння за ознаками цифрово-числового кодування Один, Чотири, Сім і Десять, але відмінні за втіленнями особистісної суті ДНК-програм».

Назви місяців тепер пов’язувалися з фазами ТриМісяця, які кодувалися іменами клонів Вуймака, а ті, своєю чергою, у Новій Ері звучали суголосно з назвами десяти систем життєдіяльности людини. Тож рік починався у сьомий День місяця Скелетняка – початок весняного сонцестояння, котрий тривав сорок вісім годин. За ним слідували місяці М’язяк, Нерв’як, Серсудиняк, Ендокриняк, Сечовидняк, Травляк, Репродяк, Імуняк і Дихняк. Осіннє сонцестояння припадало на сьомий день місяця Сечовидняка.

Основу розмислів про суміщення календарів Неба і Землі формувала провідна ідея народження й вирощування звукрів як людей триквестерного біологічного типу, здатних жити в різноманітних космічних умовах і виконувати колонізаторську місію. Тож Космічно-Земний Календар Звукрії повинен був відображати періоди життя статевих циклів людей, пов’язаних із циклами плідности в Галактиці. Запліднення могло відбуватися тільки в період весняного та осіннього рівнодень, що впроваджувало доцільний для Творіння триб життя людей.

День Роду вимагав особливого підходу в ритуальному виконанні громад і кожного особисто. Збір фігового листя й спалення сорому, як мистецька акція звичаєвого дійства запалення Шлюбного Вогню,  могла бути виконана календарно досконало тільки в перші дванадцять годин Дня Роду. Наступні години відводилися для Весільного святкування й персональних шлюбувань. У цей Зоряний Час ЗТ-Вода, Вогонь, Повітря, Земля і Ефір набували благодаті Творіння й наповнювали світ силою запліднення.

Шукали проєктну ідею дат Календаря, яка б відображала реальний стан світогляду Єдиного, котрий упроваджували за безпосередньої участи Наставників Неба і Землі. Звичаєвість, що колись виникла на тлі поклоніння Сонцеві й Місяцеві, на тлі вірувань у різноманітних богів, духів Природи, а також та, що пов’язана з фізичними потребами в їжі, одязі, житлі, інструментах, виробництвах, засобах для пересування тощо, тепер була загалом непридатною. Але від колишнього трибу життя залишився незнищенний Дух Свободи, за посередництва котрого українці творили національні образи. Його присутність необхідно було перевести в новітні форми звичаєвости. Дух національної ідентичности за тисячоліття дав змогу українцям створити мистецькі твори, якими люди супроводжували приватне й гуртове життя, неповторну багатогранну народну естетику простору і наповнювали ними стосунки. Відмовлятися від неоціненного спадку звукри не мали права. Передусім, потрібно було зберегти національну знаковість у новоявлених проявах персонального і гуртового трибу життя. І в цьому полягала дизайнерська ідея майбутнього.