Розділ 2.5. Пчихав голосно, щоб почути йойкання Янголів.

- Апчхи! – уймську Тишу несподівано розірвало гуком і розполохало Янголів, які цієї ночі відпочивали біля Ві-Чари.

Вони розслабилися після напруженого слухання й обговорення «фіґового» змісту життя діда Миколи і баби Ірини, погомоніли про правдиву поведінку підопічних локачан, згадали янгольський чин Софії, що зорав Простір Свідомости Звукрії архіскладним завданням, і віддалися Сну. Прокинувшись, безтілесні сподвижники Небесної охорони й Вишнього супроводу піднялися на невидимі крила й намагалися зрозуміти суть події. Порушника й автора такого знаменитого чихання не було помітно в матеріальному істотному вигляді.

Може, ВІН упровадив такий оригінальний сигнал пробудження? – міркував Перший Янгол.

Імовірно, що це якийсь код, - подумав Другий Янгол.

Щось АзБук чи Вуймак вигадали! Але чому так рано Апчих появився? – вирішив заодно присвоїти ім’я невідомому Третій Янгол, міркуючи.

Чи ж би Простуда навідалася знову до людей? – згадав минуле Четвертий Янгол. – Як же тоді медична безпека, котрою опікуються мікроби в людських організмах?

Апчих, імовірно, котрийсь із нас? – оглянув присутніх П’ятий Янгол, шукаючи підтвердження догадки в очах побратимів, але не знаходив.

Ми ж ніколи не пчихали – не мали чим! І нащо б воно нам здалося в Еру Правди, коли люди перестали хворіти? – зважив думку П’ятого Янгола Шостий Янгол.

Та все ж ми виразно чули оте «Апчхи»! – встановлював причинно-наслідкові зв’язки Сьомий Янгол.

Це ж, мабуть, Хтось щось вигадав, аби таким розважальним чином означити ранкове побажання здоров’я звукрам! – хотів оголосити свій здогад Восьмий Янгол, але Дев’ятий Янгол несподівано вигукнув:

- Йой! Погляньте на Стовп Правди: здається, Туманна Хмара пчихає!?

- Апчхи! Апчхи! – раз за разом знову пчихнула Покрова над символом Правди, і Янголи хором виголосили радісне людське побажання:

- Будьте здорові!

- Дякую! – несподівано для безтілесної братії відповіла Небесна Повитуха. – Пора вставати до праці! Мій Пчих віднині буде вашим пастухом. Будете пасти людські душі й попри те спрямовувати їх на корисні для громади справи: облаштовувати сади для бджіл, птаства і всілякої живности, упорядкуєте громадські місця для зборів і відпочинку, навчальні майданчики, створите виробничо-технологічні кластери для розвитку космічних технологій на основі образно-логічного моделювання й оболонкової трансформації, пункти управління погодою і кліматичними процесами, займетеся облаштуванням Тунелів Переходу між світами, підготуєте майданчики для прийому космічних гостей, організуєте навчально-виробничі навчальні кластери за типом чарунок Матриці, інформаційні центри комунікації та й багато чого иншого, що знадобиться в нашому Правдивому технологічному прогресі. А поки що готуйтеся до збору «фіґового листя» - найголовнішого із необхідних для виконання на даному етапі завдань, які створять у тілах звукрів нові технологічно-проєктні можливості.

Вуймак осмислював ідею звукрівської Ватри, яку можна було б представити на всепланетному «Зборі фіґового листя» в формі ритуалу спалення Сорому. Поділився роздумами з братчиками, родичами і локацькою громадою. Посіяний образ розгортався в кожній звукрівській душі на власний штиб.

Ідея Спалення?

Так.

Як?

На Ватрі.

Звичайній?

Ні, на Колективному Очисному Вогні Землі – так називається спільне дійство запалення Звукрівських Ватр.

Як то?

Вишні Сили знають – це їхня Водно-Вогняна технологія.

А що Сором?

Мурує Стіну плачу.

Із чого?

Із спогадів про охоронні грамоти та індульгенції, збережені у схронах мозку кожної людини, в серцевому м’язі, в потових і слинних залозах, у аурі й у закамарках розгалужень нервової системи. Мурує з реакцій течії свідомости й рефлексів, із відкладів шлаків і нечисті думок, які чинили збройний опір приходу Ери Правди й тепер не знають, як захистити надбане лукавством і брехнею.   

Совість бродила в супроводі Янголів і позначала все, що потрібно було душам вигребти назовні й піддати Світлові очей громад. Слухання відбувалися в усіх звукрівських осередках життя планети.

Локацькі починалися зранку й закінчувалися пізно ввечері. Стенограм ніхто не вів – готувалися жити в умовах спільноти вільних самодостатніх людей, де всі думки й дії контролює особа, а не розвідувальна чи охоронна силова структура держави. Це прекрасно розуміли в громаді, тож побоювань про застосування руйнівних технологій лукавства не могло бути.

Правда, у звукрів залишалася недовіра до котів, котрих вони погодилися мати на службі. Та Масон розвіяв усілякі сумніви:

- «Лохотрон» кабали, пробачте за таке означення, на планеті Земля завершився! Ми тепер зацікавлені в трансформуванні наших істот у вищі спільноти, аби слідувати далі в Житті за людьми їхніми шляхами. Наша цивілізація готується до стрибка свідомости й до складних трансформацій тіл. Можете бути певні: ми з обраного шляху не збочимо! Котяче слово тверде й підтверджене кігтями!