Розділ 13. Падав у сніг, щоб хлюпання Радости підігріти дотиком сніжинок.

…Михайло лежав горілиць у палатці на Майдані Незалежності, намагаючись прийняти рішення про захист ідеалів Революції Гідності українців: на Сході Краю російська армія за підтримки місцевих сепаратистів розпочала наступ, аби знищити ненависну для духовних виродків Україну. Гасло Жирика «Украина должна нас кормить всегда!» спрацювало, і контужені ідеологією третього Риму пішли в новий похід проти Матері. Новітнє братовбивство російським Каїном українського Авеля, замасковане в ідеологічну обгортку «защиты русских» у Криму й на Донбасі, розпочалося. Міжнародна система безпеки із захопленням Московією українсько-татарського Криму була зруйнована. Всесвітня воєнна путініада - гра «Ва-банк» - покотилася планетою.

На ранок рішення було прийняте: терміново українські батальйони самооборони вирушають на визвольну війну проти стосильного ворога, озброївшись на марші зброєю з військових складів.

Козацький Дух, потроєний у силі битвою Революції Гідності, кров загиблих побратимів під кулями московських і найманих снайперів, тривога за життя дітей, дружин, матерів, бабусь і дідів, коханих і почуття обов’язку перед Батьківщиною підняли нове українське військо до бою!

Країна завмерла…

Дух Волі навідувався в кожне серце й діагностував його на предмет Любові.

Після поразок і перших смертей, після несамовитого бажання визволити братів із неволі, після мужніх походів донецькими і луганськими тилами наших батальйонів і суттєвих втрат «русского мира» у живій силі й техніці, Україна здала іспит: ворог змушений був зупинитися, відступити й залягти в окопи, захопивши частину донецького краю, достатню для організації «на живо» військового полігону новітньої Російської імперії.

Аби зміцнити армію і набратися сил, Україна, за широкої міжнародної підтримки, перейшла до окопної війни, щоб військовим і дипломатичним чином зберегти незалежність і стати форпостом цивілізації на Сході Європи.

… Михайло приходив до тями після безлічі складних операцій, які врятували йому життя. Ніг не було, але жила Країна, родина – сотні тисяч родин знову почали усміхатися, радіти життю, бо кров воїнів забезпечила їм мирне життя.

Звикав до екзоскелету, котрий замінив йому власні ноги: навчившись ходити, пробував бігати, аби брати участь у міжнародних іграх серед таких як він – скалічених війнами, але не скорених. «Українці не здаються!» - промовляв у думках про себе, гартуючи Дух і Волю до перемоги, передусім, над власними негативними думками, які, хочеш-не-хочеш, виринали з потаємних глибин свідомости.

Повернення в родину було і радістю, і новим випробуванням на стійкість Духу. Героєм себе не вважав: розказував про самопожертви дівчат і жінок, які стали воїнами Свободи, воюючи поряд із ним. Дива мужності й відданості військовому братерству – це те, що забезпечило проміжну військову перемогу: десятки тисяч «двохсотих», вивезених у Росію і замурованих у шахтах, були свідченням української військової вправності у боях.

Відроджений козацький Дух дає підстави вірити у світле майбутнє, - стверджував Михайло, - де не буде вироджених, котрі збезчестили священне гніздо «РУ» - Рци Ук: течію українського в світі.

«Вуймаки», вирощувані інтелектом і завзяттям Михайла, у нових умовах буття України і світу повинні були стати, - на його думку, - основою організації, яка зуміє розробити стратегію і держави України, і світового тренду України, і України, як національної ідеї для світу. На Десятому зборі «вуймаків» Михайло говорив про корінну і гібридну суть існування таке: «Для наших російсько-язичних, у котрих є проблема з ідентифікацією себе в історичному "материнському" контексті надсилаю моє науково-філософське (як дослідника Азбуки) послання, написане з метою поширення у "зеленому" (читай – гібридному) інформаційному просторі, де ми бачимо величезні "чорні діри" в розумінні свого духовного коріння на тлі гібридизації народів світу. На основі мовної відмінності регіонів Руси-України із Руської Азбуки шляхом біфуркації (роздвоєння) народилися українська і російська Азбуки. Шляхом гібридизації руського говору (тобто поглинання своїм корінним руським чужорідного із застосуванням Російської Азбуки) частина народу сформувала "русский язык", а Мова за цей час щоразу глибше вкорінювалася в материнське начало, кристалізувавши Українську Азбуку й набуваючи ознак єдиної в світі української материнської ідентичності. Тобто Руське двоєдине начало закономірно народило шляхом роздвоєння два струмені розмовної течії – Українську корінну й російську гібридну.

Людина має рослинне і тваринне начала. З їхнього розвитку відомо, що гібриди, генетично вироджуючись, не утворюють насіння, здатного народжувати за первинним началом. Так само американський, російський, європейські й азійські гібридні частини народів, вироджуючись, захищаються силою зброї, а гібридні війни є їхнім способом виживання. Та закони виродження не можна змінити! Тому гібриди при владі будуть вести війни за життя, поки не виродяться остаточно й не вимруть.

Україна могла би застосувати політику входження в ЄС разом із Росією. Але тоді вироджені європейські гібриди і корінні частини народів будуть поборені виродженими, але сильнішими у військовому потенціалі, російськими й американськими. І українському корінному народові в цій «спілці лукавих» не буде іншого засобу захисту, як воювати на смерть, аби вижити. І така картина буде розширюватися на весь світ.