Розділ 8. Не слухав, щоб Гамір вулиці розтрощив цокання Думок.

Оболонка космічно-земного захисту вступила у права Ери Правди. Земля, окутана турботою Вишніх, сповивала снами своїх дітей на планеті – на кожного ділила своє тепло і Любов. Для неї нові налаштування означали инші умови стосунків із Місяцем, Сонцем і його системою. Найбільший її головний біль був пов’язаний із ставленням до мікробів, котрим Вишні Сили доручили опікуватися людьми. Раніше у Землі не було клопотів із мікросвітом живих істот – жили собі, та й жили в тиші невидимого для людського ока світі. А тепер? Доводиться називати їх панами. Деякі вимагають до себе звертання за російським національним звичаєм – за іменем і по-батькові! Хто ж то здатний запам’ятати всіх у незліченному суспільстві? Якби ж то вони ще й не множилися й не поширювали свій панівний порядок на інших істот, а то ж ОНО-О як пруть – і рослини, і тварини верещать від змін! Триквестерна Свобода все перевертає шкереберть: думки вибухають цоканням, сприйняття вимагає залучення вібрацій найвитонченіших світів, годі призвичаїтися до безупинного танцю Три-Місяця – ніякої тобі стабільності й тиші, нема впевненості, що хтось із квартирантів не зруйнує власну домівку, а там, дивись, усі разом, чого доброго, рознесуть тіло планети частинками! Правда, оболонка космічно-земного захисту вселяє впевненість, що Вишні Сили подбали, аби страхи Землі не руйнували її психіку. Та як прийняти новації, коли вони змінюють лик нищівно?

… Сон у завмерлому стані переніс Вуймака у Львів. Рухаючись вечором закапелками старого Львова, аби дібратися до колишнього дому, що так і не став йому рідним, бачив зображення у 3Д-проекції з лініями конструктивної побудови. У мозку, натомість, ці лінії перетворювалися в схеми близьких і далеких інформаційних контактів, які заплутували давні й теперішні Думки в клубки. Ті набували вигляду то української гетьманської булави, то скрученого колючого дроту, а то й тернового вінка. Усвідомлення напряму руху було чітким, але вулиці раз на раз змінювали власні образи так, аби ввести в оману пам’ять. Вона ж напружувала уяву, пригадуючи логічні зв’язки предметів і споруд, дерев і людей, котрі, здавалося, не мали права видозмінитися відтоді, як він покинув місто Лева.

На початку сну Думки пручалися, аби традиційна для періоду «совдепії» Логіка площинного сприйняття спокійно спала, але триквестерна Логіка невблаганно вимагала свого цоканням. Воно нагадувало ритмічні удари кінських копит, захищених залізними підковами, об львівську бруківку ще польського мощення. Та знайоме цокання тривало недовго – перейшло у світлове шоу і гру інструментів, про які Вуймак не мав жодної уяви. Він стояв на заповненій людьми площі. Довкола панував Гамір. Звуки натовпу зливалися з тими, котрі надходили від утроби Землі – Гамір нагадував бурчання власної утроби, котре пробивалося від шлунка назовні через нещільно закриту «гармошку» гортані. Те, що відбувалося в Землі, важко було зрозуміти, але сприйняття вказувало на спектр ультра низького хвилювання, яке наростало й розривало барабанні перетинки - перетворювало їх у, як гадалося, латунні мембрани. Звуки гонгу планети переходили у гул нейронних мереж, які засвічували вогники синапсів контрольних пунктів нервової системи мозку.

Споглядання звуко-світлового шоу у власній голові трощило будь-яку Думку, котра претендувала на статус логічної, усталений словником української Мови. Хотілося позбутися будь-якого мислення. І це, скоріше за все, й було метою сонної напасти – ніщо не повинно було заважати налаштуванням, які застосовували Вишні Сили, вибираючи найсприятливіші умови їх проведення – під час сну. Негайно позбутися слуху! Гамір вулиці виконував таке бажання, яке будило його наснагу до суспільно-корисної діяльности. Гул юрби на площі посилювався й, врешті-решт, перейшов у безперервну громовицю, котра обійняла небо над Львовом, розганяючи все живе по домівках.

Іти далі, виявляється, нікуди, - зазначив для себе Вуймак, просинаючись і аналізуючи сонні видіння. Довкола оживали побратими й струшували з себе власні спогади. Думки 3-Д формату виявляли колективне мислення – дивним чином Вуймак чув виразно ключові фрази трьох власних подоб, а, змінивши спрямування уваги, трьох инших. Якийсь час панував безлад, бо кожен вникав у власний новий стан, намагаючись пристосуватися до реальности триквестерного існування – не слухати.

Оболонка космічно-земного захисту зараз найбільше цікавила Вуймака – потрібно було навчитися співжиття в Природі, котра водночас залишалася відносно незмінною для рослин і тварин, Підземних і Підводних цивілізацій – вони й далі перебуватимуть під опікою ОН-схеми звичайної Води, - і повинна була змінюватися, аби пристосуватися до триквестерного руху. Тепер людина ставала двоводною істотою з різними схемами управління - Он і ОНО-О, але з тією самою системою азбучного проектування і програмування життя. Вмикалися тільки різні схеми буквених зв’язків, що закладалися Вишніми вже на рівні ДНК. Завдяки цьому людина могла сама собі регулювати стан оболонки – температуру, повітряний режим і вологість, атмосферний тиск, насиченість повітряної дихальної суміші, могла обезводнювати повітря і ще, мабуть багато що, але відразу все усвідомити було неможливо. Новий життєвий досвід мав навчити кожного способів існування й поведінки, стосунків і відношень між різними світами. Відпадала потреба в одязі й житлі – такі нечувані можливості збивали з пантелику.

Погляд на економіку, як на провадження земного Дому – власного і планети, змінювався з тваринної суті на цілком людську, майже божественну: ні тобі промисловості, ні сільського господарства, ні будівництва, ні інфраструктури – нічого, крім того, що необхідно для взаємодії з Природою, виявляється, не потрібно! Живи й радуйся, чоловіче, бо ти обраний рухатися стежкою Бога! Але все це ще потрібно було осмислити в Колі Соколів і тоді виходити на конкретні справи з побудови Нової Школи Родини. Думка про Школу, як форму організації всього життя людства, зранку переслідувала Вуймака, і він піддався її чарам – слідував усіма закамарками мисленої подорожі знаннями й уяви, бо цокання, котре переслідувало його в сні, дякувати Богу, зникло.