Променіло спекотне літо 2020 року Нової Доби. Стихії Природи, позбавлені права власності й контужені, здавалося, назавжди через постійне випробовування імперіалістами страхітливої кліматичної і тектонічної зброї масового знищення, почувалися як наживо смажені карасі на гарячій сковороді. Інтереси супердержав, сплетені у зміїні клубки, повзали між континентами і вже добралися до океанічного дна й ближнього Космосу. Монстри, викохані Мамоною й нано технологіями, супроводжували власні дії керованими ядерними вибухами то в одній ділянці світу, то в іншій. Земля здригалася у конвульсіях, але інтересам це було байдуже. Вони отримували безперервний оргазм від війни, запаху й вигляду трупів, впивалися владою, незважаючи ні на що.
Трон Люцифера, як ніколи до того, купався у крові безневинних жертв і знущався над справжніми почуттями. Виховання людиноненависництва Мамоною очолили друкарські верстати монетного двору Федеральної резервної системи Сполучених Штатів Америки. На іншому боці планети мертву петлю для людства старанно зав’язували рашисти, заволоки, китайські політтехнологи й інші проектанти кабали. Панування грошей спрямовувало історію у глухий кут світової бійні.
Вода, зґвалтована інтересами бізнесу й бажаннями гегемонії виродків у владі, втрачала творчу силу й щоразу глибше ховалася під землю, але війна знаходила її й там. Не було і закутка, де б людина почувалася в безпеці. Аби виконати покладену на неї місію творення життя, Вода шукала поради в провідників Вищих Сил. Вони кивали головами в бік Вуймака та ідеї України-Неньки, яка стояла під ешафотом у балахоні кровавого кольору. Катів довкола заляпаної кров’ю колоди вироків зібралася чимала армія.
У намаганні знайти стратегічне рішення й визволити Неньку-Україну, Вуймак нишпорив файлами Конкодера голови - зчитував символіку Нової Доби, котру Небо поширювало серед провідників власної історії. Для реалізації задуму потрібна була конкретна програма і люди, здатні її реалізувати на планеті. Симетрія чисел двадцять до двадцяти свідчила, що початок імовірного нового кола життя закодований двома буквами «Како», стуленими плечима одна до одної, аби утворити знак Ж. Тільки за його образо-логікою Життя могло набути бажаного початку.
Зміст какофонії Азбука розкриває кодами Мови, - міркував Вуймак, - відповідаючи на запитання фразою «Ось Як!» Йому дуже хотілося вірити, що воскресіння земної України в лоні Неба неодмінно настане. Прислухався до шепоту букв: їх тиха розмова стосувалася завдання, з яким нащадок Вуйка повернувся до Хати. Звичайно, він розумів, що старі засади народного і державного співжиття давно вичерпали свій творчий ресурс. Потрібні були системні зміни всього у всьому. На сакраментальне запитання «Як?» потрібно було знайти не банальну відповідь, а ту, котру вирощували всесвітні програмісти в лабораторіях Вишнього. «Ось!» зі знаком оклику просилося на обійстя і в Хату, обіцяючи влаштувати світо представлення, аби Вуймак і весь народ побачив що і як задумано!
Споглядав віртуальну систему «Ось!», звідки народжуються відповіді на всі запитання, аж у скронях щось зімкнулося, ніби важкий замок на церковних дверях усталив гасло релігійного одкровення «Клац!» Пролунав постріл визрілої думки: знаки вказують на слово-букву «і» - чарівну паличку Слова Бог, на Коло Слів і на фрагмент знаку Я Вищої Сили – м’який знак.
Без чарівної Осі між двома Колами Безконечника, - продовжив розвивати думку Вуймак, - і Слово Бог було б безпорадним. Повертаючи вісь туди-сюди, оперував числовим кодом «Десять» та отримував можливість укладати програми в колах життя цифрами 1 і 0. Водночас, за потреби, перетворював Вісь на транспортний засіб для космічних переміщень і зв’язків між вузловими точками систем свідомості у Всесвіті.
Чарування – це не магічні дії, - вчив власних дітей, - а, передусім, наповнення чарунок стільника матриці власного тіла й душі почуттями Любові, а далі – використання чарівної сили Осі. Вслухаючись у стукіт серця, ловимо голос Любові, що завжди присутній у Полі Свідомості. І тільки налаштувавши власний ритм на постійний ритм Космосу, встановимо контакт приязні з ближніми та разом із залученими до творення людьми - з Вищою Гармонією, без якої процес любовного єднання почуттів між людиною-персоною і Людиною-Всесвітом не можливий. Так настає Суголосність.
На запитання «Чому таке можливе?» відповідав, що істинне знання про роботу матриці Духу приховане в слові «Істота». Адже Букви – це віртуальні істоти, слова – це істотні сім’ї, родини, роди і народи, раси й людство загалом. Мова – це істотна суть, якою мовці озвучують Творіння й за посередництва якої стають суголосними творцями в полі власної та всезагальної Любові. Вісь є модулятором коливань почуттєвих станів душі.
У родині втішилися поверненню Вуймака, бо справа чарування й просвітництва після смерті прабабці Міри опинилася в жалюгідному стані – ніхто зі старшого покоління вже не намагався освоїти вчення Вуйка й слідувати шляхом визволення душі. Вуймаку прикро було усвідомлювати гірку правду про це, але ж його повернення з місією означало й повернення родинної пам’яті в усіх колах перетворень. П’ять синів і п’ять дочок Валентини і її чоловіка Онисія разом із батьками мали стати учнями-учителями Школи Нової Родини.