Глава 12

– Вона здуріла, чесно тобі кажу, – стрибав поперед мене Магнус, заглядаючи у люстерко, звідки на мене з докором в очах дивилася Ядвіга. 

– Я ж тебе попереджала, Магда, – сварила мене вона.

– Щиро не розумію, яка причина вашого переполоху? – промовила я.

  Моєму здивуванню не  було меж. І викликане воно не скільки через наїзди Ядвіги й Магнуса, а більше через те, що певно в перше в житті вони були цілком на одній хвилі. Прямо небачена синхронізація думок. Причиною їх тимчасового перемир'я став Ян, а точніше те, що я погодилась на його пропозицію допомогти мені зі щитом. Правда кажуть, що спільний ворог робить з колишніх ворогів вірних союзників. От я і сиділа та з великими очима спостерігала за тим, як Магнус мило спілкується з бабунею. 

– Ти диви. Не розуміє вона. Злигалася з магом і удає, що нічого не сталося, – обуренню Магнуса не було меж.

– Я ні з ким не злигалася, а лише прийняла його пропозицію допомогти. Мені справді треба допомога. На практиці виявилося, що мій щит далеко не універсальний і закляття магів не стримує. 

– Такого не може бути. Відьомський щит найкращий захист від заклять магів, – не повірила мені Ядвіга.

– Я це знаю, але не забувайся, що я не зовсім чистокровна відьма.

– Ти відьомську силу вкладаєш і вона в тебе не маленька. Я ж то це точно знаю, – вперто стояла на своєму бабуня.

– Але Ян каже, що мій щит викривлений і діє однобоко. Треба залучати й силу магів, інакше щит виходить не повноцінним, – намагалася все-таки пояснити я.

– Не подобається мені цей твій Ян, – буркнула бабуня, а Магнус під боком схвально замахав своїм дзьобом.

– Ні, мені звісно до душі ваша синхронність мислення, але ви все-таки не праві. Ян показав мені те, чого я не бачила. А якщо мені доведеться захищатись і щит не спрацює? Що тоді? Я не відчуваю себе у безпеці тепер і тому, не маючи іншого виходу, я прийняла його пропозицію, – спокійно пояснила я.

 – Маги нічого просто так не роблять і в цього Яна точно є якісь плани на тебе, – невдоволено промовила Ядвіга. 

– Підспідничні плани, – їдко уточнив Магнус.

– Ти поїдеш додому, – вже не витримала я.

– Та якщо я буду на такій великій відстані від тебе, твої щити навіть від дитячого прокльону не врятують, – самовпевнено пирхнув Магнус.

– Знайду собі іншого фамільяра. Арсарія переповнена магією, тому щось і для мене намалюється, – вирішила трохи знизити йому цінність.

– Ти чула? – звернувся Магнус до Ядвіги. – Будеш тепер свідком. Твоя онука смертельно мене образила і прощення їй не буде!  – ображено вигукнув мій фамільяр і почимчикував по моєму ліжку прямісінько на мою ж подушку. Там вмостив свій гусячий хвіст, декілька разів смикнув лапкою і притих, дивлячись в одну точку на стіні. 

 – Я розумію хто такий Ян і що можна від нього чекати та поки в мене не так багато варіантів розв'язання цієї проблеми. Не в академію ж мені йти, – продовжила я розмову з Ядвігою.

– Вірно кажеш. Академії не для відьом. Але безпека це головне, тому нехай допомагає, а ти будь максимально обережною з ним і пам'ятай…

– Та знаю, знаю. Маги це зло і з ними путні відьми не водяться, – перебила з посмішкою її вічні настанови.

– Ой бідова ти бідова, – важко зітхнула Ядвіга.

– Ти краще мені про Варравію щось розкажи, – попросила я, знаючи що Ядвіга вміє знаходити потрібну інформацію, якщо є така необхідність.

– Про міських відьом завжди було важко щось дізнатись. Вони зазвичай розривають усі можливі зв'язки поза містом. Варра ця, дуже давня відьма. Репутація в неї хороша. Але вона міська і все, що про неї відомо це те, що Варра допомагає відьмам на початку їх проживання в Арсарії й має велику силу. ЇЇ бояться й обходять стороною маги. Та якоїсь конкретики вияснити так і не вдалося, – розповіла Ядвіга.

– Загадкова сильна відьма, що живе невідомо скільки вже років. Хм, цікаво, звідки вона бере ту силу? – розмірковувала в голос я.

– Натякаєш, що вона на темну сторону перейшла? Це мало ймовірно. Ти відчувала небезпеку поруч з нею? – запитала бабуня.

– Тільки біля пасток, а в будинку і біля неї не відчувала, – зізналася я.

– От тобі  й відповідь. Так, вона могла б замаскувати свою темну сутність, але відьомську інтуїцію їй не обманути. Ти б уся тряслася поруч з нею і відчувала страшенний холод від темряви її пропащої душі. А тут щось інше.  

– Вже голова кипить, якщо чесно, – зізналася я.

– А ти не бери на себе так багато відразу. Почни з малого. Копай під цих Краффів. Спробуй налагодити зв'язок з Варрою. Звісно, вона так відразу не відкриється перед тобою, але згодом все можливо. Усе роби поступово. І головне не думай, що ти всесильна. Що має бути те й буде. Не картай себе на перед. 

– Добре бабуню, можливо ти маєш рацію. Будемо прощатися. Мені треба вже лягати відпочивати. Завтра ми з Роксаною рано починаємо заняття, – вирішила я закінчити розмову, бо справді всі думки плутаються.

– Що будеш з ним робити? – запитала Ядвіга, показуючи кудись мені за спину.

– Запечена червона рибка зі спеціями та лимонним соусом розтопить стіну не порозуміння між нами, – впевнено заявила я, добре знаючи свого фамільяра.