Глава 11

Цієї ночі я майже не спала. А як тут заснеш, коли тобі такі речі говорять? Думки про те, що я справді можу  подобатись Ніколасу, не давали навіть нормально очей заплющити, не те щоб спати.

Магнус повернувся пізно і в хорошому настрої. Певно половив їм всю декоративну рибу. Та я удала, що вже сплю. Не хотілося ще йому пояснювати, що зі мною коїться. Насправді я сама не розуміла чому так сильно розхвилювалася через слова Ніка. Це ж нічого не змінює. Так, він красивий і самодостатній чоловік з прямо таки відчутною аурою сили, але ж він такий самий маг, як і його брат. Просто трохи серйозніший. 

А ще є Ян з його пропозицією дружити та мої власні відчуття, коли він знаходиться надто близько до мене. Від них же не втекти та що головне, саму себе дуже важко обманути. Бабуня мала рацію. Я ще зовсім наївна. Думала, що спілкування з магами для мене не буде проблемою. Та я тільки заїхала в Арсарію і вже заплуталась у власних почуттях та думках. 

Міцний сон очікуємо прийшов до мене вже під ранок і якби не Магнус зі своїм бурчанням в мене під вухом, що поки я тут валяюся він помирає з голоду, я певно б і не роздерла очі.

Але сьогодні не тільки я відчувала себе вареною картоплею. Роксана теж була на нашому занятті без настрою і необхідної концентрації. Тому в нас сьогодні все горіло і вибухало. Витяжка Яна вже не могла впоратись з тією кількістю диму, тож було прийнято рішення завершити ці тортури. 

– Я сьогодні погано спала, тому з уважністю не все добре. Але що з тобою, Роксі? – запитала я дівчину, коли ми покидали лабораторію. 

– Та це все Ян винен. Він обіцяв мені, що підкине до цілителя сьогодні, а потім в нього виникли невідкладні плани. Я знаю, що він з тобою має займатися і ти не подумай нічого такого. Я навпаки тільки за, бо тобі дійсно треба мати добрий захист в Арсарії. Але ж в нього стільки друзів є та він знов відправляє мене з Деном. Мені щоб його витримати й не вбити ненароком, треба як мінімум два дні морально себе готувати до цього. А я ж цілителька, розумієш? Маю бути терпимою до всіх, – важко зітхнула Роксана.

– Я можу скасовувати ці заняття з Яном, – запропонувала їй.

– Ні-ні, навіть не думай про це. Річ не у тому. Просто Ден бісить мене лише самою своєю присутністю, а я ж майбутня цілителька, мені не можна…

– Перш за все ти звичайна дівчина, що має право на будь-які емоції, – перебила я її. 

– Вірно ти кажеш. Швидше б вже мій день народження. Тоді Нік точно не відкрутиться від своїх обіцянок і я нарешті буду сама водити, – мрійливо закотила очі дівчина. – Я, між іншим, вже їздила і не один раз, але варто було мені зробити одну маленьку помилку і все, повна заборона, причому від обох братів. 

– Вони дбають про твою безпеку, – посміхнулася їй я.

– Я знаю, але все одно образливо. 

Ми розійшлися біля сходів. Роксана пішла збиратися для поїздки до цілителя, а я вмостилася досипати, бо якщо Ян таки влаштує ті заняття, я обов'язково провалю всі його випробування і не буду в змозі виставити навіть тонесенький щит. 

– Ти збираєшся спати серед білого дня? – здивувався Магнус. – Не бачить цього Ядвіга.

– Ой, не питай і бабуні не докладай, – сонно промовила я і майже відразу відключилася.

Розбудив мене голос Магнуса, який шипів на двері й викрикував прокляття.

– Я можу й сам зайти, знаєш про це? – почувся за дверима спокійний голос Яна.

– Тільки спробуй вломитись, я тебе так щипну за м'яке місце, що ти  три дні сідати не зможеш, – кричав Магнус з моєї сторони.

– Що за сварки? – сонно запитала я.

– Та ось, прийшов і стукає тут, – буркнув невдоволено гусак.

– Ян? Ой, матінко, а скільки це я вже сплю? – схопилася я з ліжка.

– Так обід вже пройшов. Я, між іншим, голодний і терплю, а йому бачите не терпиться. Магду йому подавайте тут і зараз, – пирхнув Магнус. 

Я тим часом безрезультатно намагалася пригладити своє розкуйовджене після сну волосся. От чому з ним не можна так, як з сукнею? Направила краплинку магії на неї й всі складки розгладились. 

– Привіт, – промовила я, відкриваючи двері й чомусь божевільно посміхаючись. 

А Ян дивився на моє волосся, навіть руку потягнув до нього. З вікна навпроти дверей яскраво світило сонце і мало того що на голові було казна-що, так ще й все це діло підсвічувалося сонячними променями. Чудесно.

– Тебе не було на обіді, тож я вирішив запитати чи все добре, – промовив Ян зачаровано роздивляючись мене. Може я щоку залежала чи очі червоні? Треба було хоч у дзеркало глянути перед тим як відкривати йому.

– Ні, все нормально. Просто я…я .., – поки силкувалася вигадати щось пристойне Магнус видав:

– Та хропака вона давала. Магдо, що ти з ним церемонишся? Ти ж не працюєш на нього.

– Мені от цікаво, на кого працюєш ти? – прошипіла я через зуби, намагаючись не розчервонітись як помідор.

– А я не працюю. Я на благодійних засадах допомагаю одній нікудишній відьмі стати професіоналом своєї справи, – гордовито промовив мій фамільяр.

– Добре, збирайся. Чекатиму тебе внизу. Попрактикуємо твого щита на благодійних засадах, – посміюючись над всією цією ситуацією промовив Ян і пішов.