Глава 10

– Міка! Ти вже геть з глузду з'їхала?! – кричав на увесь дім Ян. А в гніві він страшний. Он як магія на долонях іскриться, так і проситься вирватись назовні.  

– Та що їй станеться. Вона ж відьма, – скривилася як від лимона дівчина, що спокійно примостилася на диванчику і начебто не помічала роздратованості хлопця. Ми з Ніколасом стояли трохи у віддалені від їхньої суперечки, а на сходах, з великими від здивування очима, спостерігала за дійством Роксана.

– Вона молода і недосвідчена відьма, тому твоє закляття цілком  могло обійти її щит! – продовжував кричати на повністю спокійну дівчину Ян.

– І чого ти так нервуєш Ян. Це я маю право на такі емоції. Я все терпіла, Ян, але ця гостя у вашому домі це все занадто навіть для мене, – слово “гостя” Мікаела не промовила, вона його виплюнула, дивлячись при цьому на мене.

– Міка, я тобі сто разів говорив, що наші з тобою заручини не дійсні. Ці домовленості були зроблені ще за життя моїх батьків. Ніяких документів ніхто не підписував. Це були просто дружні домовленості, не більше. Я тобі нічого не винен і ти чудово знаєш всіх моїх… – на цьому слові Ян спіткнувся і глянув в нашу сторону. – Ти чудово знаєш мій спосіб життя, так тоді нащо цей цирк?

– Ян, вона живе у вас вдома, ти возиш її на пегасі, до того ж вона відьма.

– Може залишимо їх і підемо щось перекусимо? Я голодний як вовк, – запропонував Ніколас. Його тихий шепіт біля мого вуха запустив у рух табун мурах по моєму тілу. Але звісно ж я вирішила, що мені стало лоскітно від його подиху.

  Кивнула йому на знак згоди. Тоді Нік махнув Роксані й ми тишком пройшли повз них у їдальню. Там, за закритими дверима, сварки майже не було чутно.

– Не зважай на це. Міка божевільна. Вона свято вірить, що зможе колись одружити Яна на собі, – весело зазначила Роксі й вони з братом розсміялися, немов вона якийсь веселий жарт розповіла. 

– Ну, дівчина доволі красива, – примітила я, не розуміючи чому це їм так смішно. Тим часом нам на стіл почали приносити їжу і тільки коли  відчула запах ароматного смаженого м'яса я зрозуміла наскільки вже голодна. Всі ці емоції навіть відчуття голоду забивали.

– Ні хто в цьому і не сумнівається. Міка дійсно одна з найкрасивіших дівчат Арсарії, але це не змінить того факту, що Ян ніколи на ній не одружиться, – відповів Ніколас.

    А Роксана додала:

 – Та він взагалі ні на кому не одружиться. Це ж Ян. Він створений для вільних польотів у своїх божевільних світах, де є його винаходи й він сам.

     Двері відчинились і  в кімнату швидким кроком зайшов Ян.

– Про що говорите? Мені кістки перемиваєте? – між іншим поцікавився він сідаючи за стіл.

– Де Мікаела? – запитав Ніколас.

– Поїхала до дому, – сухо відповів Ян беручись до їжі

– Чому не запропонував їй приєднатись до нас?

– Нік, ти це зараз серйозно запитуєш? Я знаю, ти не вмієш жартувати, але це все-таки звучить як жарт, – промовив Ян, коли ледь не вдавився шматочком м'яса, що встиг вже покласти до рота.

– В мене є одне питання, – почала я дивлячись на нього. 

– Кульбабко, давай ти з Роксі поговориш про Мікаелу, бо я зараз такий злий, – перебив мене Ян.

– Я про інше запитати хотіла. Як ти так швидко опинився попереду мене, що я і не помітила цього.

– Ааа, ти про це.., – чомусь знітився він.

–  Це все результат його не вдалих експериментів, – відповів за брата Нік, а той своєю чергою додав:

– Я свого часу хотів зробити амулет для прискорення, але дещо пішло не так і тепер я вмію прискорюватись без амулета.

– Божевільний, – пробурчала поруч зі мною Роксана. 

– Амулет так і не вийшло зробити, зате тепер я можу робити деякі речі в десять разів швидше за інших.

– І падати потім без сил, – тихо додала Роксі.

– Так, є деякі недоліки в цій швидкості, але я вже працюю над спеціальним акумулятором сил, – розповів нам Ян і я помітила, як в нього горять очі, коли він про свої винаходи говорить.

– Боже, дай нам усім сили витримати це, – важко зітхнув Нік. 

– Дарма ти зітхаєш. Цього разу в мене все під контролем, – запевнив брата Ян, а потім, ніби щось згадав, тицьнув у мене пальцем і промовив: –  До речі Магда, твій щит був нікудишнім. Як я і говорив – практики в тебе ніякої, а на теорії далеко не заїдеш. Завтра, після занять з Роксі, я з тобою позаймаюсь. Так що нічого не плануй.

– Та нормальний в мене був щит. Я просто не очікувала… – спробувала виправдатися я, але Ян звісно ж перебив мене.

– Так нападають завжди неочікувано, кульбабка чи ти не знала? 

– Магда, погоджуйся. Ян і Нік в бойовій магії найкращі. Нік зайнятий вічно, а Ян допоможе тобі. Зможеш бути більш спокійною і захищеною, – прошепотіла мені на вухо Роксана і я вирішила з ними не сперечатися. Насправді в мене крім щита є деякі можливості себе захистити, але треба признати – щит це основний засіб захисту і якщо він справді шкутильгає, то треба з цим щось робити.

     Ввечері, під приводом того, що хочу щось почитати, я пішла в бібліотеку яка, як повідомила мені Роксі,  знаходилась на другому поверсі маєтку. Мені треба  хоч якась інформація про родину, в якій я живу. Ще декілька років назад я дивилася репортаж через своє люстерко і там розповідали, що заможні вельможі зберігають у своїх сімейних бібліотеках родові книги. Це щось по типу сімейного дерева. Там на кожній сторінці має бути короткий опис усіх членів родини. Але коли я прийшла туди, то зрозуміла, що це є  нереальною справою. Це не була кімнатка з декількома стелажами книжок і зручними кріслами для читання. В мене склалося таке враження, що я потрапила до якоїсь міської бібліотеки. Вона була величезною і підозрюю, що без викривлення простору тут не обійшлося.