На вулиці

На вулиці
Весна. Сонечко. Приємно..
Міняю колесо на машині, пробив вчора. Сусідка через паркан.
- Вітаааааа!!!!!!
Тьху ти! Аж ключ випав з рук. І чого ото так волати? Собака, мабуть розділяючи мою точку зору, загримів ланцюгом у будку. 
Сусідка не вгаває. Стоїть у себе в дворі і генеральсько- базарним голосом веде трансляцію. Левітан в труні перевертається.
- Вітааааааа! ( дистанція між дворами метрів з 50). Десь із глибин подвір'я Віти:
- Га!
- А ти у магазині у Петренків сєльодку бралааааааааа??!!!!!!!
- Бралааа!!!
- Шооо?!!!!!!!
- Та брааала кажу!!!!!!!!
- А! А не дуже солонаааа?!!!!!!!!!
- Нє!!!!!!!
- Шоооо??!!!!
- Та не дууже, кажу!!!
- А тАм ще остАвАлось?!!!!
- Да!!!!!
- Та хочу "мундерів" зварить, оце б сільодинку!!!!!
- Так їдь!!!!
- Та в нас лісапед поламаний!!!!!!!!!
І так ще  хвилини три.
Село......Україна....
Тут можна вийти в калошах на босу ногу на вулицю покурити і повернутись годин через шість. Взяти чашку і піти до сусідів пити ранкову каву.
Близькість людей ще підтримується тим, що на одній короткій вулиці живе троє братів і сестра, в різних хатах. Відповідно двоюрідні, троюрідні, зяті,, невістки. А інші - то куми, то сусіди. Плюнути нема в кого.
Діти тут всі наші. І наші за нашими приглядають.
- Катя!  Валюшка не у вас?!
- У нас!
- Женіть її додому обідати!
- Та вона вже у нас пообідала. З Мишком за компанію. Він сам не хоче.
- А! Ну хай гуляє. Не мішає? 
- Та пока ні.
Городи садяться соціально- колективно.
Першими вилазять на город новатори. Поки решта потилицю чухає та телевізор додивляється, вони вже копирсаються.
- І чого ото? Земля ще ж не прогрілась, сніг неділю як розтав. Непогода! Заморозки! Не скультивовано!
- Ет, вам то пісі, то каки, то жарко, то холодно... Сиди, жди культиватор в свинячий голос. За тиждень видує, в щебінь садить будеш...
- Та хай йому... Вспінеться!
А самі вже йорзають. Тільки сонечко блись...
- Увечері ідем картоплю садить! І буряк! І моркву..
- Ма, може завтра? Виморилась на роботі, рук не підніму...
- Ага, завтра?! Он Крученки садять,  Боченики ще вчора посадили.... Ідьом!
Традиційно мандрують по господам лопати з вилами, граблі з сапами.
- Оце! Поки посадили ту картоплю, дві лопати переламали. Камінь, а не земля... 
Гордо майорить над городами невидиме гасло -"Дайош недільну посівну за три дня!" Дали. Та так дали, аж дивитися боляче. Крекчуть, стогнуть, розбирають в сільській аптеці "меновазани-диклофенаки", кривляться, на табуретку сідаючи. Всю жизнь так. Як сказали б американці- національна традиція.
Всю жизнь.
- Остав полосу городу під кабачата!
- Так в минулому році тут кабачата були. І в позаминулому тоже. Хай отдихне земля..
- Шо? Та тут всю жизнь кабачата садять, і нічого. Не видумуй! Судідка он там тоже всігда садить. І всю жизнь нормальні кабачата.
Посадили.
- Шо за напасть? Не сходять! І сімена нормальні, в Гальки брала. І земля сира. Вчора ямку розрила, а вони чорні і прілі.
- І не кажи! В мене хоч і виросли, та поганенькі. Сохнуть, в'януть.  Мобуть Галька поробила, я тоже в неї брала. От же сука!