6. Оплата.

Митний огляд добігав до кінця. Але це Шарама турбувало найменше.

  Чого варте золото на бойовищі? Там де летить в тебе спис чи стріла? Опускається на шолом бойова сокира чи дворучний меч? Де от-от відділять твою плоть від кісток чари некроманта чи спопелить вогняна куля мага?

  А те що пристань незабаром стане місцем кривавої різанини він сумнівів не мав.

  Онде в західній частині видніється кілька фігур в чорних халамидах некромантів Віпарії.  А ті бузувіри  навколо них підозрілого вигляду… То, мабуть, перевдягнуті легіонери.

   А від східної частини – де причалив один з обшарпаних в битві кораблів Морського народу – вже пробирається крізь натовп невелика група високих білявих в зелених накидках та білих обладунках воїнів та магів Народу Моря.

  Це добре розумів і Магістрат міста. Саме тому міської варти було в кілька разів більше ніж зазвичай. І точно всі члени Гільдії бойових магів, які були в місті.

- Пахне війною маг. – Шарам  обернувся. Харед з кривою усмішкою теж спостерігав за цим дійством.

  - А що то за сили ти прикликав в цю ніч? Це була не ілюзія.  Але, щоб хтось зі смертних зміг прикликати армії Пекельного Вивороту – і залишитися живим? Не чув ніколи про таке.

Шарам глянув на нього. І повернувся до пристані.

- Так. То була не ілюзія, а магія «Чорного зерцала».  Але в кожного свої секрети Харед. У вас свої, в мене свої.

Харед криво посміхнувся і, нічого не сказавши, рушив  до митника, який вийшов з паперами.

 Міська варта оточила щільним напівколом частину причалу, куди почали виводити полонених.

   Харед про щось тихо розмовляв з одним з некромантів, вказуючи на доньку морського царя, яку вже вивели разом з іншими на пірс.

-  Віддайте нам наших дітей! Це останній шанс зупинити кровопролиття!

  Вони обернулися. Перед шеренгою міської варти стояв вже знайомий Шараму старий в зеленому плащі з чорною перлиною в золотій діадемі.

 - Старий, ти вже запізнився. Товар продано. – зареготав Харед. Його співрозмовник теж вишкірився в подобі усмішки.

Бранці захвилювалися. Дехто з  менших дітей  почав хлипати.

  Воїни Морського Народу оголили мечі. Теж саме зробила міська варта. Наперед виступили кілька бойових магів Магістрату з очевидними намірами.

 -  Ніякого продажу не може бути, доки зі мною не розрахувалися!  - Голос Шарама підсилений магією гучно рознісся пірсом.

 Харед глянув на нього презирливо. І кивнув митнику:

- Яка там митна вартість вантажу?

- Загальна вартість  — сорок тисяч двісті золотих. – запопадливо відповів той.

Харед  кинув своєму помічнику :

- Відрахуйте йому його чотири тисячі.

Розвернувся і хотів продовжити розмову з незнайомцем в чорному.

 - Ти хочеш порушити угоду, Харед?

Той розвернувся, не розуміючи :

- Про що ти Маг?

- Згідно з умовами контракту, я визначаю ціну на власний розсуд.

Харед мовчав, не допетравши про що веде мову маг. Шарад кивнув митнику:

- Яка митна вартість невольників?

 Митник глянув в декларацію.

 - Оцінені всі кагалом у дві тисячі чотириста золотих, згідно з розцінками вільного міста.

Шарам повернувся до Хареда :

- Згідно з умовами контракту, Охоронець може запросити в оплату не більше десяти відсотків вартості товару. В контракті не вказано, яким способом має бути внесена оплата  — грошима чи товаром.  Тому я вибираю:  як оплату невольників.

Харед засичав  і вихопив ніж:

- Ти отримаєш золото або смерть, маг!

  Та він не встиг зробити навіть кілька кроків. Над ним яскраво спалахнула золотиста руна, і воїн  без свідомості повалився на бруківку.

Некромант в чорному підняв руку, але зупинився, побачивши, як  назустріч йому ступило кілька магів Магістрату. Трохи постоявши мовчки, він розвернувся і зник у юрбі.

Головний Маг Торгової Гільдії  голосно проголосив:

- Ніхто не може порушувати закони вільного міста!  Охоронитель доставив вантаж і має отримати оплату згідно з контрактом!

Юрба  схвально загула.

  Головний Маг Гільдії  та старий з діадемою підійшли до Шарама.

 - Ми б хотіли б владнати питання стосовно викупу бранців. Самі розумієте, що це питання дуже турбує Магістрат. Ніхто не хоче війни.

Шарам посміхнувся.

- На жаль нічим не можу допомогти.

Вони настрахано та з пересторогою глянули на нього. Шарам усміхнувся:

 - Не можу торгувати людьми. Дав присягу Навчителю і Братству, ніколи не обмежувати свободу будь-якого живого створіння.

  Шарам ступив повз здивованих магів, створив синьо-жовту мерехтливу руну, яка піднялася високо над причалом  і голосно прокричав:

- Оголошую всіх бранців — вільними!!!

Руна розлетілася різнобарвними вогнями гучного феєрверка.

  Стрій варти розпався. Всі змішалися в одній гомінкій, радісній юрбі.  Здійнявся неймовірний гармидер та лемент – крики захоплення та  радості, сміху та сліз полегшення.

  Дуже зручний  гармидер для того, щоб накинути  на себе ілюзію непомітності та тихо розчинитися у натовпі.