13

13 розділ

Емілі

Місія почалася з того, що Джейсон, я і вся його команда вирушили на завдання, яке виглядало досить простим. Ми мали проникнути в одну із засекречених будівель, щоб отримати документи, що містять важливі дані про міжнародну організацію, яка планувала небезпечні операції в нашій країні. Всі завдання, якими керував Джейсон, здавались чіткими та добре спланованими, але те, що сталося цього разу, я не могла передбачити.

Ми перебували в серці міста, в старому кварталі, де не було багато людей. Всі стежки були заблоковані камерами, а охорона виявилася значно жорсткішою, ніж ми очікували. Джейсон видав мені мініатюрну камеру та навушники.

— Ти з нами, Емілі. Слухай мої вказівки і не виходь з лінії. — Його голос був спокійний, але я помітила, як він напружено спостерігав за мною, і в його погляді я побачила щось більше, ніж просто турботу.

Він був моїм наставником, але сьогодні я була частиною його команди. І це була не просто місія, це була можливість довести свою здатність. Я повинна була бути на висоті, і я готова була зробити все, щоб не підвести його.

— Все під контролем, — я відповіла і кивнула, хоча відчувала, як моє серце прискорюється від хвилювання.

Як тільки ми проникли всередину, все пішло не так. Система безпеки була складнішою, ніж ми передбачали, а охорона — більш агресивною. Моя роль полягала в тому, щоб прокрастися до головного серверного відділу і забрати потрібні документи, в той час як Джейсон з командою відволікав охорону.

Все йшло добре, але коли я була на межі завершення місії, одна з камер несподівано помітила мене. Я побачила червоний сигнал на екрані мініатюрного монітора, який носила на собі.

— Джейсон, я попала в поле зору, — прошепотіла я в навушник, намагаючись зберігати спокій.

— Спокійно, Емілі, — його голос був спокійним, але я відчула, як він швидко рухається. — Відповідно до плану, ти повинна дістатися до виходу через сховище. Я бачу твоє місцезнаходження.

Але я помітила, що охорона вже наближається до того місця, де я стояла. Серце шалено билося, і страх стискав горло. Мене помітили.

Я швидко повернулася до сховища, де повинна була вийти, але мене оточували двоє охоронців. Я не могла дістатися до виходу без того, щоб вони не побачили мене. Кожен крок був обчислений, і я знала, що моє перебування на цьому місці — це питання часу.

— Джейсон, допоможи! — мій голос зрізався від паніки.

Але на мене вже мчала інша небезпека. Раптом з іншого боку з’явилися ще кілька охоронців.

Я не знала, що робити. Як би я не намагалася, я не могла знайти вихід. Вони були занадто близько, і я вже відчувала, як страх переповнює мене.

— Емілі, чуєш мене? — голос Джейсона розривав тишу через навушники. — Тримайся! Ти не одна!

І тільки коли серце вже було готове вибухнути від хвилювання, двері до сховища раптово вибухнули, і я опинилася в обіймах сильних рук Джейсона.

— Все добра, я тут  — його голос спокійним, впевненим. — Ти молодець, не переживай

Він витягнув мене вгору і поквапно поклав на землю біля стіни, де ми знову опинилися під контролем. Охоронці вже втікли, не маючи шансів наздогнати нас.

— Ти в порядку? — запитав він, нахиляючись до мене. Його рука трохи тремтіла, але я могла побачити, як він намагається залишатися сильним для мене. Я була в порядку, хоча і з обличчя Джейсона зникала одна з тих тіней, яких я так боялася.

— Я в порядку, Джейсон. Ти прийшов саме вчасно.

Він усміхнувся, хоч і не дуже, але те, як він стискав мою руку, було більше за тисячу слів.

— Ти чудово впоралася. Тільки наступного разу будь обережнішою. Ти не повинна так ризикувати.

Я просто кивнула, розуміючи, що кожен момент цього дня був важливим, і я нічого не повинна була упустити. Ми не могли дати ворогам жодного шансу.