10

10 розділ

Джеймсон

Я йшов поруч з Емілі, відчуваючи, як між нами виникає певний відстань. Вона була поруч, але я чітко усвідомлював, що вона відкрита для інших. Для того самого Тревора, який весь вечір не відходив від неї. З кожним його поглядом я відчував, як мій внутрішній контроль починає тріскати. Нічого не міг з цим зробити — це не просто ревнощі, це більше схоже на якусь внутрішню битву з собою. Я ж думав, що справжній командир — це той, хто може тримати свої емоції під контролем. Але вона була іншою. Вона мене змінювала.

Ми повертались на вечірку, і я відчував, що мені потрібно це прояснити. Слова, які я казав собі в голові, почали формуватися в дію.

— Ти багато часу з ним проводиш, — я не витримав і заговорив. Це було спонтанно, але я не міг мовчати. Кожен погляд Тревора на неї тільки збільшував мій біль. Як він міг так дивитись на неї, як на свою? Як він міг бути настільки відкритим з нею, коли я тільки що зрозумів, що вона для мене більше, ніж просто студентка? Більше, ніж просто партнер по команді.

Емілі повернулася до мене і відповіла, але її слова не могли відвести мій погляд від того хлопця, який так явно зацікавлений нею. Я помітив, як вона сказала це, ніби намагається себе переконати, що все добре, але я бачив, як її руки злегка тремтіли.

— Тревор? Ми просто танцювали. Це не має значення.

Її голос був спокійним, але це не заспокоїло мене. Я відчував, як серце б’ється в мені важче, коли вона сказала ці слова. Якби я міг пояснити, чому це так боляче — але я навіть сам не міг зрозуміти, що з мною відбувається. Вона була така відкрита і приваблива, і чомусь кожен погляд з іншими хлопцями змушував мене відчувати себе не на своєму місці. Але я не міг показати їй свою слабкість.

— Може, ти й не розумієш, але коли він так дивиться на тебе, це щось більше, ніж просто танець, — я не міг мовчати більше. Всі ці думки просто вирвалися. Вона ж не бачила цього. Вона не розуміла, як це мені важливо. Як це для мене виглядає. Як я почуваюся, коли інші хлопці можуть дивитись на неї так. Як Тревор дивиться на неї. І це не просто танець.

Я відчував, як напруга між нами зростала, але вона не відповідала так, як я очікував. Вона виглядала так, ніби не зовсім розуміє, чому це важливо для мене. Може, я занадто ревную? Але з кожною секундою мій погляд на неї ставати все більш серйозним.

— Ми зараз повертаємось на вечірку, — я сказав це просто, щоб не думати про всі ці емоції. Це не мало сенсу обговорювати. Я мав щось зробити. Я не міг просто стояти і спостерігати. Якщо він ще там, я буду змушений поговорити з ним. Я повинен був відновити контроль. Навіть якщо це означає, що мені потрібно буде підійти до нього і сказати йому кілька слів. Потрібно було розібратись, хто насправді має право так до неї ставитись.

Емілі не здогадувалася, скільки думок виникало в моїй голові. Вона навіть не усвідомлювала, що її простий танець з Тревором викликав у мені такий бурхливий потік емоцій. Я не міг дозволити, щоб це продовжувалось. І я був готовий щось змінити.

— Джеймсон… Ти не маєш на увазі… розібратися з ним, чи не так? — запитала вона, не зовсім розуміючи, що це може означати для нас обох.

Я не відповів відразу. Тільки зупинився на мить, дивлячись на неї, на її вираз обличчя. Вона виглядала такою непорушною, такою спокійною, але я знав, що це всього лише зовнішній вигляд. Вона намагалася зрозуміти мене, але не могла.

— Може, це і не твоє діло, — сказав я після паузи, — але я не дозволю, щоб інші використовували тебе. І я не хочу, щоб це залишалося так, як є.

Я відчував, як щось в мені розкривається, коли я вимовив ці слова. Я не говорив так з кимось іншим. Ні, я ніколи не показував свою слабкість, але це було інше. Це була вона.

— Ми повертаємось на вечірку, — я закінчив на високій ноті, відчуваючи, як ці слова вивільняють якусь частину мене. У моїй голові вже вирішено: я повинен був поговорити з Тревором. Можливо, не в найкращий спосіб, але я більше не міг тримати це в собі.

Ми пішли назад на вечірку, і я відчував, як у грудях пульсує енергія. Сьогодні все зміниться.