День 1: Наодинці з холодом

—ну нарешті!

З облегченням сказав я передчуваючи смак та запах новорічних свят, від них так і віяло мандаринами та хвоєю. Батьки поїхали на тиждень відпочивати, а мене звісно залиши в цій дирі схованій від очей людських.

Хоча тут не так вже й погано, зустріти новий рік на одинці була моєю мрією, всяко краще ніж сидіти з лицемірними людьми, які намагаються приховати всі сварки і дочекатися коли на годинику стрілки покажуть дванадцяту.

Особливо ненавиджу момент коли всі лягають спати, тебе кладуть спати з п'яним у устільку двоюрідним братом тата через праве коліно, дивний вислів почув його від діда.

Після від'їзду я залишився на вулиці і вдихнув повітря, легені поколювало незрозуміло від чого від холоду чи диму палящих поряд гопарів¹, я повернувся і пішов додому, але роздався гучний, оглушаюший свист. Зробивши вигляд , що непочув я пришвидшив крок , вже майже дійшовши до двері, хтось агресивно схопив мене за плече, передімною стояв гопник, худий і високий в темряві нагадував би богомола²

—слиш, я тебе підізвав чому не підійшов!?

—я... я не почув.

—я тебе щас змушу окурок з'їсти— агресивно зі злобою випалив гопник, чомусь після цих слів на нього подивився інший гопник.

— сядь на місце, а то я тобі цю сигарету куда поглубже запихну.— спокійним, охриплим оолосом поставив на місце гопаря, мабуть цей у них головний.

—тобі пощастило. — здратовано шепітом з погрозою сказав мені гопник і відпустив мене.

Зайшовши в дім я запер двері, відразу відчувши безпеку. Потрібно відволіктися

приберусь у вітальні

 Ми переїхали в цей дім дві неділі тому, чомусь не розбирали речі, зроблю це сам. Відкривши першу коробку я побачив ряд книжок, які я вже колись читав, але мою увагу привернула стара книга, зелена і вицвівша обкладенка.

схоже я знаю чим займуся вечером

Я розклав всі книжки по поличкам лише ту зелену поклав собі на ліжко. В інших коробках були різні речі десь одяг, який мені колись купила мама, десь вазони, а десь татові документи

Телефон завібрував на екрані з'явилися чотири літери "мама" я підняв телефон, руки тряслись, невже в них щось не вийшло і вони повертаються.

—ало.— тихо роздалося з телефону.

—привіт.— холодно, намагаясь сховати дрож у голосі, відповів я.

—в холодильнику нічого ж не заоишилося? Я скину гроші , замов собі щось а завтра сходи в супермаркет.

—добре.

—слухай...  вибач що не змогли взяти тебе з собою.

—та нічого, я відсвяткую новий рік з друзями— я збрехав немає в мене друзів так що святкуватиму наодинці.

—це добре.

Розмова закінчилася а на картку прийшли гроші, 5000 гривень, цього вистачить з запасом. Замовлю піцу, я підійшов з телефоном до холодильнику на якому була приклеєна наліпка з номером, холодильник мене часто напружує, ночю він звучить так, як бутоби хтось шкребеця з під низу, щей годиник який ритмічно видає звуки тік-так тік-так. Роздались гудки

—доброго дня! ви подзвонили в chicken pizza, що ви хочете замовити.

—доброго дня! Я хотівби дві гавайські³.

— доставка чи сомовивіз?

— доставка, вулиця караханова дім десять, тільки можна щоб кур'єр підійшов до заднього входу!?

— так звісно, піца буде приблизно через хвилин сорок, чекайте.

Поки чекаю прочитаю першу главу книги, я ліг на ліжко і знову подивився на обложку, на ній красувалась гарна назва "заметіль"

ПЕРША ГЛАВА

Чи задумувалися ви що таке заметіль, невже просто стан погоди!? Якщо ви думаєте саме так то читайте далі. Коли я ще був молодим років дванадцять, ми часто любили гуляти в заметіль особливо в хованки або в сніжки, в сніжки було особливо атмосферно коли ми розділені на дві команди майже нічого не видно і ми воюємо між собою. Перестали ми любить такі заходи коли після гри ми не знайшли одного хлопця, якщо б я знав що зним сталося не пішовби його шукати. Це був Пєтька, місцевий хулеган, ми подумали що просто сховався десь, потім вийде, а коли зайшло сонце ми зрозуміли що його ніде немає. Усе селище почало його шукати, ніколи не забуду як плакала його мати, спочатку це були звичайні всхлипування, а потім розривающий душу крик. Я осмілився піти в ліс про який ходили легенди, якщо зайти туди то повернешся вже не тим, легенди були правдиві, я довго ходив по лісу в ньому було яскраво на диво коли я заходив то вже темніло, але ліс як інший вимір з іншим часом. Я повністю виматався вже хотів повертатися, але почув легкий скользящий по повітрю спів з флейтою. Почувши його я мов зачарований ринувся на місце звідки йшов бажаний звук, коли дійшов до старого дерева побачив що сніжинки летять не натурально для них, вони кружили в таночку. За деревом сиділа дівчинка, яка і співала а перед нею на колінах Пєтька. Пєніє закінчилося, сніжинки продовжили літати дівчинка подивилася на мене.

—сідай до нас розслабся!

Я невільно сів на коліна поряд з Пєтькой. Дівчинка почала далі співати, тільки тоді я побачив її красу. Біло волоса дівчинка з прямими довгими локонами, глибокі зелені очі, які викликали приємну тривогу, розоваті тонкі губи на голові в неї вінок з підсніжників, одягнена лише в білу полупрозрачну довгу вишиванку зі сніжинками на рукавах, вишиванка не ховала краси тіла Пєтька сидів заворожений і трішки як підспівував, що надиво добре виходило. Дівчинка встала і підійшла до Пєтьки вона погладила його по голові, потім підійшла до мене і обійняла з заду і шепотом сказала мені на вухо лагідним голосом як сама природа.

—чому ти не слухав пісню уважно, як твій друг Петро?

—я... я.

— ти був зачарований іншим, моєю красою так?

—я... вибач 

—хаха я жартую, ти дивився на те що приваблює кожного хлопця

—що ні з чого ти взяла я... я просто

—добре добре не оправдовуйся, Петро також спочатку туди дивився.

—ну все досить я не дивився нікуди.

— добре, але тепер ти не виконаєш моє прохання

—яке?

—ось

Дівчинка протянула руку показуючи на Пєтьку, сніг перед ним роздувся,  там лежав розкладний ніж, Пєтька без сумнівів взяв ніж і відрізав собі палець, взяв його в туж руку на якій вже немає пальця, підніс його до дівчинки і віддав його заляпуючи її одяг кровю, палець почав засихати в її рукі після чого її щелепа видвинулася як у вовка, а на внутріній частині витягнулися гострі зуби  після чого вона закинула палець в рот насолоджуючись смаком. Пєтька тим часом встромив в груди ніж зробивши проріз і впав... помер, дівчинка підійшла і вирвала його серце і так же жадібно з'їла, вона встала і подивилася на мене