Розділ 4: Стрічка Мебіуса

Марк кинувся до дверей. Він смикнув за ручку, але вона була холодною, як лід, і не ворухнулася. Він вдарив плечем у дерево, проте звук був такий, ніби він б’є у бетонну стіну.

— Марно, — спокійно сказала Анна, не підводячись із крісла. — Двері існують лише тоді, коли в них є потреба. Зараз вам нікуди йти.

Вартан повільно розвернувся. Його серце калатало у скронях, як несправний метроном. — Що ви зробили з Коулом? Де тіло Гілла?

— Коул — це лише змінна, — Анна почала гортати записник, який раніше був у Марка в руках. — Він зникає, коли рівняння перестає його потребувати. А лікар Гілл... він був першим, хто зрозумів, що ми живемо в сліпій плямі пам’яті. Він намагався знайти вихід, але замість цього знайшов вбивцю.

— І хто цей вбивця? — Марк зробив крок до неї, стискаючи кулаки. — Ти? Чи те, що ховається за дзеркалом?

Анна нарешті підняла погляд. Її очі більше не були скляними. Вони світилися дивним, майже електричним світлом. — Вбивця — це логіка, Марку. Коли ви знаходите відповідь, історія закінчується. А коли історія закінчується, світ стирається. Гілл зрозумів це надто пізно. Він думав, що розгадує таємницю, а насправді він просто дописував останню сторінку власного існування.

Марк вихопив свій пістолет. Вага зброї в руці зазвичай заспокоювала його, але не зараз. Він відчував, що метал стає м'яким, майже пластиліновим.

— Досить загадок! Я бачив Гілла в дзеркалі. Він сказав «Перезавантаж». Що це означає?

Дівчина встала. Вона підійшла до журнального столика і взяла ту саму другу чашку кави, яка щойно повернулася сама собою. Вона відпила ковток, хоча раніше казала, що має алергію.

— Це означає, що ви вже були тут, детективе. Це 412-та спроба розкрити справу номер 0. І кожного разу ви доходите до цього моменту. Кожного разу ви питаєте про Коула. Кожного разу ви витягуєте пістолет, який за мить перетвориться на дим.

Марк подивився на свою руку. Пістолет у його пальцях почав втрачати чіткість контурів. Він став напівпрозорим, перетворюючись на хмару чорних цифрових точок. Вартан розтиснув пальці, і зброя просто розчинилася в повітрі, не впавши на підлогу.

— Хто я такий? — прошепотів він, відчуваючи, як холод підступає до самого серця.

— Ви — алгоритм пошуку правди, — відповіла Анна. — Але правда в тому, що кабінет 402 — це все, що у нас є. За цими стінами немає міста. Немає дощу. Немає жодного «вчора».

Вона підійшла до великого дзеркала і торкнулася його пальцем. Поверхня скла пішла колами, як вода в ставку.

— Подивіться на своє посвідчення, Марку. Те, що лежить у вашій внутрішній кишені. Ви ні разу не відкривали його за весь цей час.

Марк тремтячими руками витяг шкіряне портмоне. Він відкрив його. Замість його фотографії там був порожній білий прямокутник. А замість імені — рядок коду, який він не міг прочитати, але який здавався йому боляче знайомим.

— Якщо я не людина, — Марк підняв очі на дівчину, — то навіщо все це? Навіщо це вбивство? Ці чашки кави?

— Щоб ви продовжували шукати, — Анна посміхнулася, і в її посмішці було щось безмежно сумне. — Бо поки ви шукаєте вбивцю, цей світ продовжує існувати. Ми живі, поки триває детектив. Але цього разу ви зайшли надто далеко. Ви помітили затримку в дзеркалі.

Раптом стіни кабінету почали дрижати. Книжкові полиці почали обсипатися, але замість книг на підлогу падали потоки незрозумілих символів.

— Що зараз буде? — крикнув Марк, намагаючись втриматися на ногах.

— Те саме, що й завжди, — Анна знову сіла в крісло і заплющила очі. — Ви почуєте звук розбитого скла. Ви побачите мене на підлозі. Ви подумаєте, що щойно увійшли в ці двері. І ви знову спитаєте: «Хто вона?».

Марк відчув, як його свідомість починає розпадатися на тисячі дрібних фрагментів. Він востаннє подивився в дзеркало. Там, у глибині скла, він побачив людину, яка сиділа перед екраном монітора і спостерігала за ним.

— Ти... — встиг вимовити він, перш ніж світло згасло остаточно.

Звук розбитого скла розітнув тишу.

Марк Вартан стояв біля порога кабінету під номером 402. Запах мокрого асфальту з коридору здавався йому дуже знайомим.

— Двері були зачинені на засув, — прошепотів сержант Коул.