Розділ 25. Весілля Аріни та Стаса

Прокинувшись зранку в обіймах Руслана, Аня усміхнулася зі заплющеними очима. А коли згадала їхній вечір та ніч, то на щоках спалахнув ледь помітний рум'янець. Після романтичного освідчення на даху багатоповерхівки, вони приїхали до квартири Руслана. Хлопець не відпускав її від себе ні на мить. Йому постійно хотілось торкатись її, обіймати, цілувати. Аня ж просто тонула в ньому. Вона весь цей час була в романтично-казковому тумані. Їй здавалось, що краще ніж в ту мить бути просто не може. Дівчина дозволила собі повністю довіритись йому, вперше в житті довіряла комусь більше, ніж собі самій.

Руслан почув крізь сон, що Аня в його обіймах трішки порухалась, і почав блукати її тілом, досліджуючи кожен міліметр. Дівчина посміхнулася та повернулася обличчям до нього. 

- Доброго ранку, мій коханий, - промовила дівчина та поцілувала його. Цей поцілунок був довгим, тягучим, ніжним. Руслан не витримав та перехопив ініціативу, поклав її на спину, а сам навис над нею. Він почав цілувати її більш пристрасно, поглиблюючи поцілунок. З рота Ані виривались легкі стогони один за іншим. Місця, де торкався Руслан чи цілував горіли вогнем, а внизу живота розпалювався тягучий спазм. Дівчина інтуїтивно почала сама вигинатися на зустріч, їй хотілось більшого. Хвиля насолоди накрила обох...

- Я хочу, щоб так було завжди, - сказала пошепки Аня трохи пізніше, лежачи в нього в обіймах та дивлячись кудись в стелю.

- Так і буде, - промовив Руслан, зарившись носом у її волосся. - Лише ми маємо право будувати своє життя, і лише від нас залежить наше майбутнє. Якщо просто сидіти склавши руки, або ховатись від усього світу, то так і не дізнаєшся як воно - коли все по іншому...

Аня повернулася до нього і почала пальчиками виводити узори на його міцній грудній клітці. Руслан перехопив її руку та поцілував. Спочатку внутрішню сторону долоні, а тоді тильну в місці каблучки.

- Я кохаю тебе, - промовила Аня та міцніше підсунулася до нього.Руслан пригорнув її до себе та почав погладжувати спину.

Ближче до обіду вони все-таки вирішили вибратись з ліжка. Прийняли душ та поснідали. Сьогодні був вихідний день, тому вони присвятити себе один одному.

- Може сходимо кудись? - Спитав Руслан, попиваючи каву.

Аня на мить поморщила носик, а тоді додала:

- А може побудемо сьогодні вдома? Лише удвох. Не хочу тебе сьогодні ні з ким ділити.

- Як скажеш, - посміхнувся їй Руслан.

Вони разом готували обід, та й разом прибирали те все, що порозкидали, поки готували. Аня весь час посміхалась та сяяла від щастя. Ці двоє були явно створені один для одного. Вони були водночас різними та такими схожими, що удвох виглядали як одне ціле.

Згодом Аня повністю перебралася до Руслана. Мама за неї лише раділа й залишилась тимчасово жити у квартирі Ані. Їй не хотілось повертатись в рідне місто і вона задумувалась над тим, щоб взагалі продати там квартиру та купити собі тут. Таким чином, вона буде близько до доньки та й допомагатиме, коли потрібно буде.

Руслан продовжив розвиток своєї невеличкої фірми. Аня ж з головою поринула у свою галерею. Час летів швидко і за три місця існування галереї дівчина встигла провести три виставки на різну тематику, а також відкрила свої уроки для новачків. Вона проводила заняття для різних вікових категорій - дітей, котрі лише починали вчитись малювати, підлітків, які вже знали, чого хочуть і мали певні свої вподобання у творчості, а також інших, котрі приходили до неї заради хобі чи просто для душі. Останніх Аня розуміла найбільше, бо сама часто заспокоювала свою душу під час малювання...

Настав день весілля Аріни та Стаса. Своє весілля Аня з Русланом вирішили відсвяткувати одразу ж після друзів. За ці декілька місяців ці четверо часто бачились і поступово напружена атмосфера між дівчатами, котра дуже тривожила Аню, почала зникати. Вони стали подругами й щиро ділились одна з іншою своїми новинами. Аріна розповідала все про підготовку до весілля, про вибір сукні, ресторану, торта та все інше до найменших дрібниць. Аня щиро раділа за неї, бо бачила на скільки сяють її очі при цих всіх розповідях. 

Також дівчина поділилась тим, що вони вирішили зі Стасом народити дитину, і можливо навіть не одну. Їм провели повне обстеження та виявилось, що в обох все добре зі здоров'ям. В Аріни після того жахливого випадку на щастя не виявилося ускладнень. Але лікар наполіг на вагітності не раніше ніж через пів року, щоб організм зміг повністю відновитись. Саме тоді вона зможе виносити вагітність та народити такого омріяного малюка. 

Аня почала збиратись на цю урочисту подію. Вона обрала довгу вечірню сукню сріблястого кольору, з тугим корсетом та вільною шовковою спідницею, котра красиво розходилась в сторони. Корсет підкреслював тонку талію та підтримував звабливу форму грудей. Плечі були повністю оголені та прикриті ззаду довгим хвилястим волосся дівчини. Аня почепила довгі сріблясті сережки та зробила легкий макіяж. Руслан одягнув костюм темно-сірого кольору, до якого підібрав краватку в тон сукні Ані. Збоку ця пара виглядала дуже ефектно та ідеально. 

Вони заїхали по дорозі в магазин квітів. Аня обрала для Аріни неймовірно красивий букет з білих орхідей. Саме з цією квіткою в неї асоціювалась ця красива та особлива дівчина.

- А ти взяв мій подарунок? - Сполошилась Аня сидячи в машині.

- Взяв, - посміхнувся їй Руслан.