Розділ 17. Темрява

Аня не могла повірити своїм очам, невже це все сталось через неї. Все проходило, наче в тумані. За декілька хвилин приїхала швидка допомога, і коли забирали Аріну, то дівчина кинулась вслід, прийшовши нарешті до тями. 

- Що з нею? Вона жива? 

- Так, жива. А що саме з нею, зможемо сказати тільки після повного обстеження. Можливо, є переломи...- сказав швидко лікар і поспішив до фургона, куди саме заносили Аріну.

- Я можу поїхати з нею? - спитала Аня зі сльозами на очах. 

- Ви зараз їй нічим не допоможете, ми веземо вашу подругу в першу міську лікарню швидкої допомоги. Можете приїхати туди трохи пізніше.

Лікар закрив двері мало їй не перед носом. І машина рушила з місця. Аня сіла просто на асфальт,  і не могла ніяк заспокоїтись. Вона плакала і не могла зрозуміти, коли це вона стала такою. Знала ж, що Стас подобається Аріні, і все одно через свої дурні принципи не подумала про це. В той момент їй хотілось лише одного - помститись та зробити боляче Руслану. А про те, що заради свого ідіотського плану використовує ні в чому не винних людей, вона подумала лише зараз. Тоді, коли через неї постраждала Аріна. Та, котра з першого ж дня відносилась до Ані дружньо та привітно. Дівчині було огидно від самої себе. Її кидало в озноб, вона обійняла себе руками й намагалась хоч трохи заспокоїтись і подумати, що робити далі. Одне  знала точно - потрібно їхати до Аріни. Не можна зараз там лишати її саму. 

Аня невпевнено попрямувала в сторону їхнього офісу. Потрібно було забрати свою сумку, бо як їй їхати без грошей та телефону. Їй було байдуже зараз на Руслана, головне допомогти Аріні. Коли зайшла в приймальню, то не побачила там нікого. Вже збиралась полегшено видихнути, але виявилось, що Руслан та Стас сидять в їхньому кабінеті. Коли вона зайшла туди, то помітила, що обоє мають досить пом'ятий вигляд. В Стаса заплило синцем ліве око, а в Руслана розсічена губа та обоє важко дихають. Подумки дівчина прокляла себе сотий раз за свій необдуманий вчинок. 

- В які ігри ти граєш? - Спитав Руслан в неї. Його очі були темними та злими. Таким вона його ще не бачила.

- Я, мабуть, піду...- Аня схопила свою сумку і вже хотіла втекти, але її вхопив за лікоть Стас.

- Ні, ти поясниш нам, що за сцену тут влаштувала. - Сказав він їй серйозним тоном. - Захотілось погратись з нами обома?

- Аріна в лікарні. - Швидко протараторила дівчина.

- Що? - Стас вмить відпустив її, - Що сталось?

- Вона там... - Аня вказала в сторону коридору, - впала зі сходів. Я поїду до неї.

Скориставшись миттєвою розгубленістю обох хлопці, Аня швидко побігла на вихід. По дорозі почала викликати таксі. На щастя за нею ніхто не побіг, і коли таксі під'їхало, вона заскочила в нього з такою швидкістю, мов за нею женуться небезпечні злочинці. 

Дівчина швидко доїхала до свого дому і попросила таксиста почекати її десять хвилин. Вдома прихапцем переодягнулась в джинси та зручну кофтинку і змила із себе цей огидливий макіяж. Волосся зібрала в кінський хвіст. Вхопила грошей більше, і вибігла назад до таксі. А тоді помчала в лікарню.

По дорозі докори сумління лише збільшувались, дівчина просто з'їдала себе зі середини. Якщо з Аріною щось трапиться, то вона ніколи в житті собі цього не пробачить.

В приймальній лікарні Аня швидко взнала, куди саме поклали Аріну, і побігла туди. Вона назвалась її сестро, бо інакше не впустили б. На виході з потрібної палати побачила лікаря і побігла швидко до нього.

- Як вона? - спитала дівчина, хвилюючись.

- Хто як?

- Дівчина Аріна. Її привезли недавно, впала зі сходів на роботі... - Аня говорила швидко і малорозбірливо. Хвилювання давались взнаки.

- Вже краще, відповів лікар. В неї струс мозку, та перелом двох ребер. Дитину нам не вдалось врятувати, на жаль. - Відповів лікар.

Аня в цей момент, наче відчула ляпас на своїй щоці. Дитину? Їй здавалось, що вона спить, що це все не насправді та не з нею.

- Яку дитину? - Спитала вона його.

- Ви не знали? Дівчина була вагітна. Термін приблизно вісім тижнів. Добре було б, щоб з нею хтось був, коли вона прийде до тями...

Аня сіла поряд на лавочку в коридорі й просто не могла повірити в щойно сказане. Виходить вона вбивця? Дівчина зігнулась мало не вдвоє й обхопила голову руками. Зі сторони виглядало, що вона збожеволіла. Вона похитувалась в різні сторони та плакала. Її ридання зупинив голос Стаса поряд.

- Як вона? - спитав він. В його очах читалось хвилювання.

- Я... я не хотіла цього...я...я не думала, що так вийде...- Почала схлипувати голосно Аня, і запинаючись старалась хоч щось сказати.

- Я не знаю які цілі ти переслідувала своїм вчинком, - почав говорити Стас, - думаю, тобі краще піти звідси. Я побуду з нею. 

Він старався навіть не дивитись в її бік. Ще зранку він спостерігав зі захопленням за нею, а зараз боявся зайвий раз глянути на неї. Та вона сама собі була огидна...

- Вона втратила дитину, - випалила на одному подиху Аня. Вона була впевнена, що він має це знати.

- Що? Аріна була вагітна???