Розділ 10. Перший робочий день

Всю ніч Анна крутилась в різні сторони та не могла заснути. Роздуми ні на секунду не давали спокою. Не знала як має себе поводити поряд з Русланом. Вдавати, що нічого не сталось і що вони не знайомі це якось по дурному і по дитячому. Але ж він сам так захотів. Аня все ще пам'ятала як колись першою зізналась йому у своїх почуттях. Руслан тоді просто визнав, що вона йому подобається. А дівчина ж поводилась, як повна ідіотка, й одразу зізналася в коханні. Аня розуміла, що їм потрібно обговорити цю всю ситуацію, але як зробити перший крок. Вона не бажала знову виглядати закоханою ідіоткою, яка весь час мліє та ніяковіє при його поглядах чи рухах.

Коли ж під ранок голова вже зовсім розколювалась від всіх цих думок, вона все-таки провалилася в недовгий сон. А коли забриньчав будильник, то здавалося, що зовсім не спала, а лише на хвилинку прикрила очі. Було велике бажання залізти назад під ковдру і відключитися від всього світу. Та їй не хотілось запізнюватися в перший же день. Тому Аня стягнула себе все-таки з ліжка і почала збиратись. Поснідавши та прийнявши душ, вона відчула, що нарешті прокинулась і почала вибирати, що ж такого сьогодні їй одягнути. Хотілось мати гарний вигляд, але щоб і не занадто. Нехай не думає, що дівчина до нього вирядилась так.

Через пів години була готова, ніколи не любила довго наряджатись. Розглянувши себе в дзеркалі, відмітила, що наче б то і не погано. З дзеркала на Аню дивилась красива і водночас мила шатенка з довгим розпущеним волоссям та легким макіяжем, одягнена в чорну сукню до колін з невеликим декольте. Жіночності силуету додавав приталений крій сукні та тим самим підкреслював тонку талію дівчини. 

На роботу вона доїхала без пригод і казусів, бо через хвилювання вийшла набагато раніше, ніж було потрібно. Аріна показала її робоче місце. Це було окреме приміщення на цьому ж поверсі. Крім її стола тут було ще чотири місця. Як виявилось тут працювали дизайнери. 

- А де робоче місце Станіслава Андрійовича? Я б хотіла обговорити з ним свої обов'язки. - Спитала Аня.

- Його ще немає, ти ж дуже рано приїхала. Тобі пощастило, що я сьогодні вже тут. Зазвичай я рідко встигаю на роботу вчасно. - Посміхнулась їй дівчина. - В нього окремий кабінет, як і в Руслана Дмитровича. 

- А який він? - спитала Аня

- Хто який? Стас?

Аня кивнула і зраділа, що не встигла ляпнути його імені. Вона ж про Руслана цікавилась і мало себе не видала. Їй не хотілось зайвих пліток. Звичайно, цілком логічно якщо вона питатиме про свого безпосереднього керівника.

- Ну, Стас непоганий. Є в нього звичайно мінус - любить заглядати під кожну спідницю. - З нотками суму говорила Аріна. - Але ти не хвилюйся, в роботі він першокласний спеціаліст. І все виконує вчасно, і в найкращому вигляді. Думаю, тобі з ним легко працюватиметься.

Ну от, тепер Аня на всі сто відсотків впевнена, що і під спідницю Аріни Стас встиг заглянути, судячи з виразу її обличчя, коли вона про нього згадувала. 

- Може вип'ємо кави, поки начальства немає? Все одно ще є час до початку робочого дня. - Запропонувала Аріна. 

- Я не проти.

За кавуванням дівчата розговорились ще більше, Аріна розповіла, що працює тут вже пів року і її поки що все влаштовує. Паралельно вона вчиться на заочному відділенні економічного факультету. Аня ж поділилися з нею інформацією і про себе, про навчання, про свою любов до малювання, одним словом про все в загальному, але нічого особистого, як заведено з малознайомими людьми.

Коли прийшов Стас, то попросив Аню зайти до нього в кабінет, щоб обговорити її обов'язки. Дівчина вже не могла дочекатись, щоб поринути в роботу з головою.

- Аню, хочу одразу знищити бар'єр між керівником та підлеглою, тому давай на "ти". Тим більше впевнений, що ми з тобою майже одного віку. Я не люблю цих повних імен та по батькові. Називай мене просто Стас. Так всім буде простіше. Домовились?

- Добре, - дівчина і сама розуміла, що він зовсім молодий і так простіше працюватиметься.

- Для початку я хочу, щоб ти ознайомилась зі специфікою нашої співпраці з клієнтами, тому, думаю, цей тиждень буде знайомством з нашою фірмою загалом. - Продовжував Стас. Ну не міг же він їй сказати, що вчора його так ошелешили тим, що в нього буде помічниця, що й досі не придумав їй обов'язків.

- То що мені робити? 

- Сьогодні в мене декілька зустрічей з нашими клієнтами, крім того, ще працюватиму з майбутніми проєктами. На зустрічі підеш зі мною, а поки що тримай. Це мої останні роботи, можеш поки переглянути та вивчити. - Він передав їй теку, і разом з нею флешку. - Щось буде незрозуміло - питай. 

- Зрозуміла.

- Можеш йти на своє робоче місце, зустріч з клієнтом після обіду. Я тебе покличу. 

Ну наче простий діловий тон, і не чіпляється як її попереджала Аріна. Аня видихнула і вже вхопилась за ручку дверей, щоб вийти. Та схоже це ще не все.

- І ще одне, Аню! А звідки ти знаєш Руслана? 

Дівчина на мить зблідла і розгубилась. Вона не знала, що відповісти. Тому вирішила, що кращий захист це атака.

- А з чого ти взяв, що я його можу знати? Познайомилась з ним вчора, на співбесіді.

- Ну може мені здалось. - Йому було достатньо. Те, що він хотів знати вже й так побачив. Вона зніяковіла. Значить щось між ними було з Русланом.