42. Містопія мору порожнечі: Четверта фаза.

Піщана буря рокового вісника слідом за ним примчала у Танартіс для проведення тут останніх заходів з долучення колонії до лав "Дітей порожнечі". Піщана буря клинцем увірвалася у щит тераформуючої системи, пробиваючи її захист, прориваючи собі дорогу та шлях у понівечене дитя людське. Непогода б'є по всім фронтам, нагадуючи тим, хто її зламав, що місця тепер спокійного не знайдеться на Персепеї. Разом з непогодою вічний та болючий шепіт переслідував тих, хто ще здатний був зберігати здоровий за людськими мірками глузд. Темрява, хвилі вітру з піском і шепіт – перші прокляття, даровані колонії володарем порожнечі.

У вежі планетарних захисників закріпилися ті, кому не було страшно за себе, кому було страшно за свободу, кому не було байдуже до ситуації на батьківщині. Відтоді, як Граніет Вінкерс оголосив, що планетарні захисники припиняють спротив та переходять у підпорядкування володаря порожнечі, у вежі спалахнув бунт. Тих, хто склав зброю, було більше. Тому людям, котрі вірними лишилися Квантовій Коаліції, давалося важко. Крові пролилося у центрі правосуддя стільки, що навколо Танартіса міг би утворитися рів глибиною у два метри та шириною у три. Стрілянина не вщухала цілий день, поки штурмові та спеціальні підрозділи, які були на боці лояльних, не витіснили повсталих планетарних захисників. Коли закінчиться війна, цю вежу назвуть Кривавою.

Тепер же захисникам правосуддя та закону лишався немалий труд – навести лад у колонії. Але коли навіть їхні побратими підтримали Вінкерса та запропонований ним режим з ультимативними умовами, то чого доведеться чекати сотні від десятків тисяч, котрі за словами майора вже були на боці "Дітей порожнечі"? Командир загону зосередив підрозділи на верхніх рівнях біля посадкових платформ, запровадив карантинний режим, закрив всі отвори, шлюзи, приміщення, облаштував весь перший рівень під бункер. Тримаючи оборону, всіма доступними силами намагався він повідомити, що у Танартісі відбувається повстання, але хмари не пропускали сигнал. Ці хмари зовсім незвичні, а наведені володарем порожнечі. На зв'язок вийшла тільки комісія зі столичного світу, яка зайняла позиції у жилих кварталах. За день своєї роботи зрозуміли вони, що немає більше сенсу працювати під прикриттям. За якийсь час та численних зусиль їм вдалося об'єднатися у вежі планетарних захисників.

Дуже боляче та гірко довелося залишкам посту Бестілії нескінченної Добродії, котрі після втечі свого колишнього лідера негайно доповіли про все старійшинам, але так і не дочекалися підкріплення та ротації. Останній штурм їхнього поста тривав зовсім недовго. "Діти порожнечі" вимкнули охоронні системи: щити, турелі, дрони… Все вимкнули. Місерікордам та послушникам довелося прийняти всіх на своїй базі. Кров. Кров. Кров. Кров під супровід шепоту та піщаної бурі проливалася нещадно, підігріваючи холодну і мертву поверхню посту Бестілії. Всі п'ятдесят сім братів та сестер, котрі вирішили лишитися та продовжувати свою місію у Танартісі загинули один за одним та пішли як розхідний матеріал на духовні склади володаря порожнечі.

Чорне полум'я війни охопило вулиці нетрів, адже і там все ще були здорові розумом люди. Війна між бандами, які тримали свої зони контролю, та "Дітьми порожнечі" виявилася найкривавішою серед усіх у Танартісі. Цим людям, яким закон та порядок є тільки формальністю, неважко було одразу зрозуміти, що це все лайно, а лайно треба змивати. Так, і серед них були ті, хто піддався шепоту, але з ними надто швидко розібралися, на відміну від керівних структур колонії… Кривава бійня, потом червоний. Горіли домівки, горіли аерокари, роботи, боти, люди. Сили володаря порожнечі зрівнялися з дикими методами ведення бою різних банд. У відповідь на навіяні галюцинації летіли вогняні коктейлі, лунали постріли з гранатометів. Цілий день та ніч, а також ще один день спалахи не припинялися у нетрях та поруч з ними. Загнані в кут звірі розуміли, що втекти з колонії не вдасться, адже всі попередні справи закінчувалися поразками, але й вмирати просто так ніхто не збирався.

Багато душ втратив володар порожнечі, багатьма заволодів, резерви для майбутнього Очищення він поповнив. Собі він не міг сказати, що чистою була його перемога у людській колонії, але точно розумів, що досвіду набув дорогоцінного. Для майбутньої боротьби з людством зібрав він безліч випадків для симуляції та розвитку сюжетів захоплення міст, а потім і цілих планет. Паства його поповнилася, набрався він ще більше сил. Батько порожнечі мав задоволення спостерігати за тим, як розвивається створений ним колись план Очищення. Колись забутий усіма нігіліонами та найближчими до нього володарями порожнечі, а тепер процвітаючий, адже у нього на службі стоїть той, кого зрадили, чиї родичі й досі поховані у давніх фортецях нігіліону. А хто зможе краще знищити всю галактику і відродити її, як не той, хто прагне помсти за діяння давно померлих ворогів?

Єдине й останнє вогнище опору залишилося у вежі планетарних захисників, з якими не було сенсу розбиратися найближчим часом. Їхні думки не так довго зможуть боротися з думками володаря порожнечі, ззовні до них ніхто найближчим часом не навідається, особливо якщо враховувати геополітичний стан у Квантовій Коаліції. Хтось раніше, хтось пізніше, але всі одно приєднаються до його пастви або втратять глузд та самоліквідуються. Посеред отруєного хаосом міста залишилося мало тих, хто сховався подалі від боїв та нової віри. Часу в них обмаль… Скоро всі вони приєднаються до Очищення.

***

Струс. Шепіт. Біль… Вони кругом та навколо голови блукали. Тиснули, ламали, крутили. Фінерей вже не йшов, а повз до колонії, звідки такий солодкий шепіт лунав. Він манив. Одна тільки думка про зближення з шепотом та володарем порожнечі вже приносила неймовірне задоволення. От тільки він фізично не міг цього зробити… Дістатися до шепоту. Його організм… Його організм ніби розпадався через неконтрольоване вливання інформації. Руки вже ледь працювали, а з ніг тільки права якось продовжувала його штовхати. В очах темно-синіх виднілася навколишня темрява та сяйво попереду. Пісками засипало його тіло… Він загине… Загине і знає це. Відчуває. Скоро… Так скоро приєднається він до решти Нуметрайнів… За свої вчинки він розплатиться, бо не встиг закрити за своє життя жодного гріха. І совість мучить, і думки жалю до себе відвідують його… Єдиний шанс на спасіння – молитви володареві порожнечі… Молити його про порятунок та переродження…